Забезпечення права на чисту та доступну воду залишається одним із найгостріших викликів для України в умовах повномасштабної війни. У відповідності до конституційних засад, зокрема частини другої статті 55 та статті 101 Конституції України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини ініціював та провів масштабний моніторинг реалізації цього фундаментального права громадян. Метою цього комплексного дослідження було не лише виявлення поточних проблем, але й розробка ефективних рекомендацій для їх усунення та відновлення повноцінного доступу населення до життєво необхідних ресурсів.

Право людини на доступ до якісної та безпечної питної води є невід’ємною частиною гідного життя та здоров’я, визнаним на міжнародному рівні та закріпленим у національному законодавстві. Проте, наслідки широкомасштабної збройної агресії проти України, зокрема руйнівний підрив Каховської ГЕС та цілеспрямоване знищення критичної інфраструктури водопостачання у багатьох регіонах, створили безпрецедентну гуманітарну кризу. Мільйони українців зіткнулися з проблемою гострого дефіциту води, що загрожує санітарно-епідеміологічній ситуації та загальному благополуччю. Саме ці обставини спонукали Уповноваженого з прав людини до глибокого вивчення та постійного моніторингу стану дотримання права на чисту воду в умовах воєнного стану.

Моніторингова діяльність охопила різні аспекти проблеми: від перебоїв у централізованому водопостачанні та пошкодження водогонів до забруднення джерел води та труднощів з доставкою бутильованої води до постраждалих районів. Особлива увага приділялася ситуації на тимчасово окупованих територіях, де дані про доступ до води вкрай обмежені, а становище громадян є найбільш вразливим. Зібрані факти та аналітичні дані стали основою для підготовки Спеціальної доповіді Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Цей документ є всебічним аналізом викликів та проблем, з якими стикаються громадяни в питанні доступу до води, а також містить важливі рекомендації для органів державної влади та місцевого самоврядування щодо негайних та довгострокових заходів.

Спеціальна доповідь наголошує на необхідності міжнародної підтримки та співпраці для відновлення пошкоджених систем водопостачання та забезпечення сталості доступу до водних ресурсів. Вона акцентує увагу на важливості розробки та імплементації національних програм з відновлення водопостачання, які б враховували не тільки технічні аспекти, а й соціальні та гуманітарні потреби населення. Забезпечення права на чисту воду є не лише конституційним обов’язком держави, а й ключовим елементом подолання наслідків війни та забезпечення нормального життя для мільйонів українців. Доповідь слугує дорожньою картою для розв’язання цієї критичної проблеми, підкреслюючи пріоритетність людських потреб та захисту прав громадян навіть у найскладніших обставинах.

Підсумки моніторингу, представлені у Спеціальній доповіді Уповноваженого, мають стати основою для подальших законодавчих ініціатив та практичних кроків, спрямованих на повне відновлення водопостачання в Україні та гарантування кожному громадянину права на чисту воду. Цей документ є не просто звітом, а закликом до консолідованих дій задля забезпечення базової людської потреби, що є запорукою здоров’я та виживання нації. Важливо, щоб ці рекомендації були невідкладно враховані та реалізовані для покращення становища громадян у всіх регіонах, що постраждали від агресії. Доповідь також підкреслює потребу у підвищенні обізнаності громадськості щодо загроз, пов’язаних із нестачею води, та способів їх мінімізації. Таким чином, цей документ є важливим кроком у забезпеченні гідних умов життя українців в умовах війни.

« повернутися