Спеціальна доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини висвітлює критично важливе питання реалізації права громадян на безпечну та доступну питну воду в умовах воєнного стану. Цей всеосяжний документ глибоко занурюється у різні аспекти проблеми, пропонуючи детальне розуміння викликів, з якими стикаються українці, забезпечуючи своє право на чисту воду.

Доповідь, що складається з чотирьох ключових розділів, ґрунтується на ретельно перевірених даних. Вона включає аналіз 511 звернень громадян, результати дев’яти моніторингових візитів по всій країні, докладні дані лабораторних досліджень якості води, а також висновки масштабного онлайн-опитування, в якому взяли участь 13 673 респонденти з усієї України. Така надійна методологія підтверджує достовірність та глибину висновків, надаючи чітку картину поточної ситуації з водопостачанням.

Першочергова увага у цій значущій доповіді приділяється глибокому впливу збройної агресії на системи водопостачання України. Знищення життєво важливої інфраструктури, включаючи водопроводи та очисні споруди, призвело до серйозних перебоїв у доступі до питної води для мільйонів людей. Крім того, доповідь ретельно досліджує вплив промислової діяльності на водні ресурси країни, висвітлюючи потенційні джерела забруднення та їхні наслідки для громадського здоров’я. Невід’ємною частиною документа є також оцінка поточної державної політики у сфері водозабезпечення, аналіз її ефективності та виявлення напрямків для покращення. Доповідь також оцінює відповідність українського законодавства міжнародним стандартам щодо права на чисту воду, прагнучи забезпечити належний захист цього фундаментального права людини на національному рівні.

Однією з найбільш руйнівних подій, що висвітлені у доповіді, є навмисне знищення греблі Каховської ГЕС. Цей жахливий акт агресора залишив понад 1 мільйон українців без доступу до питної води, спровокувавши не лише величезну екологічну катастрофу, а й грубе порушення основоположних прав людини. Ця подія підкреслює вразливість критичної інфраструктури під час конфлікту та негайні, серйозні наслідки для цивільного населення. Забезпечення права на чисту воду залишається першочерговим завданням у таких обставинах.

Ключові висновки доповіді малюють тривожну картину:

* Приголомшливі 76% громадян повідомили про значні перебої у своєму водопостачанні. Ця поширена проблема впливає на повсякденне життя і вимагає негайного втручання.
* Лише половина населення має доступ до води під час знеструмлень, що вказує на серйозну відсутність стійкості у системах водопостачання в критичні періоди. Це підкреслює нагальну потребу в альтернативних енергетичних рішеннях та надійних резервних системах.
* Значна кількість респондентів – 69% – змушені самостійно очищувати воду з крана, що свідчить про занепокоєння щодо її якості та додатковий тягар, який лягає на домогосподарства. Це підкреслює необхідність покращення централізованої очистки води.
* У багатьох громадах тарифи на воду втричі перевищують середньоукраїнські, часто не відповідаючи фактичній якості наданих послуг. Ця невідповідність створює несправедливий економічний тягар для мешканців, особливо в умовах війни.

Доступ до чистої води – це фундаментальне право на чисту воду, незамінне для життя та гідності. Доповідь рішуче наголошує, що доступ до безпечної води має бути гарантований навіть у найтяжчі часи війни та конфлікту. Цей принцип є наріжним каменем міжнародного гуманітарного права та правозахисних рамок. Висновки, представлені Омбудсманом, слугують важливим закликом до дії як для національних, так і для міжнародних зацікавлених сторін для вирішення цих нагальних проблем, захисту життєво важливої водної інфраструктури та забезпечення доступу кожного українця до цього життєво необхідного ресурсу. Довгострокове відновлення та добробут населення значною мірою залежать від забезпечення надійного доступу до чистої води, що робить цю доповідь життєво важливим інструментом для адвокації та формування політики.

Ознайомитися з повним текстом спецдоповіді можна за посиланням.