Забезпечення доступу до чистої та безпечної питної води є одним із фундаментальних прав людини, закріплених на міжнародному та національному рівнях. В умовах повномасштабної війни, коли інфраструктура страждає від постійних обстрілів, а мільйони людей змушені змінювати місце проживання, питання дотримання цього права стає надзвичайно гострим. Саме тому Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Дмитро Лубінець, приділяє особливу увагу моніторингу та захисту права громадян на воду, особливо в регіонах, що постраждали від бойових дій. Неможливо переоцінити важливість чистої води для здоров’я та виживання населення, тому кожен аспект, пов’язаний із забезпеченням цього ресурсу, є критичним для національної безпеки та добробуту. Ця проблема стосується не лише великих міст, а й малих населених пунктів, де доступ до централізованого водопостачання може бути повністю відсутнім або порушеним.Нещодавно, на основі всебічного моніторингу та аналізу ситуації, було підготовлено спеціальну доповідь. Цей важливий документ детально розкриває стан додержання права громадян на чисту та доступну воду в умовах дії правового режиму воєнного стану. Доповідь базується на статті 18 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», що підкреслює її офіційний статус та важливість для правової системи країни. Вона не просто констатує проблеми, а й містить аналіз виявлених порушень, рекомендації щодо їх усунення та подальших кроків для покращення ситуації. Документ є результатом кропіткої роботи, спрямованої на виявлення всіх перешкод та викликів, з якими стикаються громадяни у забезпеченні своїх базових потреб.Проблема доступу до водних ресурсів під час війни є багатогранною. Вона охоплює не лише руйнування водопроводів та очисних споруд, а й забруднення джерел, дефіцит питної води в деокупованих та прифронтових районах, а також логістичні труднощі з її доставкою. Доповідь Уповноваженого з прав людини покликана привернути увагу державних органів, міжнародних організацій та широкої громадськості до цих викликів, акцентуючи увагу на важливості безумовного дотримання права на воду для кожного громадянина України. Це також стосується питання захисту екологічної безпеки, оскільки пошкодження інфраструктури може призвести до довгострокових наслідків для довкілля.Окрім аналізу поточної ситуації, документ пропонує шляхи вирішення існуючих проблем, враховуючи специфіку воєнного часу. Це включає рекомендації щодо відновлення інфраструктури, забезпечення альтернативних джерел водопостачання, а також механізмів контролю за якістю води. Захист права на чисту воду є пріоритетом, оскільки від нього безпосередньо залежить здоров’я та благополуччя українців. Ця доповідь є важливим інструментом для адвокації та формування політики у сфері водопостачання, особливо в контексті післявоєнного відновлення. Вона слугує орієнтиром для розробки та впровадження ефективних програм, спрямованих на забезпечення стабільного та безпечного водопостачання для всіх жителів країни.Запрошуємо всіх зацікавлених осіб ознайомитися з повною версією Спеціальної доповіді. Вона доступна за посиланням: https://e.surl.li/vmrbkt. Цей документ є не просто збіркою даних, а дороговказом для забезпечення життєво важливих потреб населення та підтвердженням незламності права на воду навіть у найскладніших умовах. Фотографії, що супроводжують матеріали, як та що наведене нижче, слугують додатковим візуальним підтвердженням масштабів проблеми та актуальності піднятих питань.