Вода — це не просто рідина, це ґрунт існування та запорука добробуту. Без безперешкодного доступу до якісної питної води неможливо уявити повноцінне повсякденне життя, підтримку здоров’я та загальний добробут суспільства. Саме тому право на воду є фундаментальним для кожної людини, адже воно забезпечує гідне існування та є основою для реалізації інших базових прав.

Ще у листопаді 2002 року Комітет ООН з економічних, соціальних та культурних прав чітко визнав, що право на воду в достатній кількості та відповідної санітарним нормам якості є невід’ємною частиною права на належний рівень життя. Це визнання було підтверджено та закріплено у подальших резолюціях Генеральної Асамблеї ООН та Ради ООН з прав людини, що лише підкреслило його універсальну важливість та необхідність гарантування кожному.

Однак, попри міжнародні зобов’язання, сучасний світ стикається з безліччю викликів, які роблять доступ до чистої води дедалі складнішим. Глобальні екологічні проблеми, такі як масштабне забруднення довкілля, виснаження життєво важливих природних ресурсів та непередбачувані глобальні кліматичні зміни, значно ускладнюють повсюдну реалізацію цього фундаментального права.

Для України ці виклики загострилися до катастрофічного рівня внаслідок повномасштабної збройної агресії. Військові дії принесли не лише невимовні людські втрати та колосальні руйнування, але й критично вплинули на доступ громадян до чистої питної води. Зруйнована критична інфраструктура, пошкоджені водогони, постійні перебої в роботі систем водопостачання та водовідведення внаслідок цілеспрямованих обстрілів та відключень електроенергії – це щоденна сувора реальність для сотень тисяч українців, яка ставить під загрозу їхнє право на воду.

Особливо жахливими стали наслідки підриву Каховської ГЕС, що спричинив екологічну та гуманітарну катастрофу. За попередніми даними, до мільйона людей втратили доступ до питної води, а тисячі залишилися без електроенергії. У таких умовах забезпечення чистою питною водою перетворюється з екологічної на гостру гуманітарну проблему, що вимагає негайних та скоординованих рішень. Це робить питання відновлення водопостачання та забезпечення належної санітарії одним із найпріоритетніших завдань.

З метою комплексного аналізу та привернення уваги до цієї критичної проблематики, Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини у 2024 році було ініційовано ґрунтовне дослідження стану дотримання прав громадян на чисту та доступну воду в умовах дії правового режиму воєнного стану. У межах цього дослідження був проведений ретельний моніторинг поточної ситуації, зібрані вичерпні дані щодо впливу військових дій на системи водопостачання, а також детально вивчений стан реалізації державної політики у цій сфері. Аналіз чинного національного законодавства та міжнародних стандартів дозволив чітко ідентифікувати ключові проблеми, які потребують негайної уваги з боку держави та міжнародної спільноти для забезпечення прав людини.

Ця Спеціальна доповідь є не просто статистичним звітом, а потужним голосом тих, хто щодня бореться з нестачею води, хто змушений шукати джерела водопостачання у зруйнованих війною містах і селах, і хто вкрай потребує державної підтримки та уваги для реалізації свого права на воду. У доповіді детально розкрито чотири ключові проблемні аспекти, що становлять основу поточного стану справ:

• Вплив військової агресії на порушення прав громадян у сфері питної води та водопостачання.
• Вплив суб’єктів господарювання на водні ресурси та екологічний стан.
• Стан формування та реалізації державної політики щодо забезпечення права на питну воду та санітарію.
• Відповідність національного законодавства міжнародним нормам права на воду і санітарію, а також стандартам у сфері питного водопостачання та водовідведення.

Результатом проведеної роботи є всебічні рекомендації, представлені у доповіді, адресовані Парламенту та Уряду України, а також центральним органам виконавчої влади. Ці рекомендації спрямовані на вдосконалення законодавства та ефективну реалізацію державної політики. Мета – розробка практичних інструментів для гарантування прав громадян на питну воду та санітарію. Окрім того, надано рекомендації органам місцевого самоврядування щодо належного виконання їхніх повноважень у сфері питного водопостачання та водовідведення, що є критично важливим для локального рівня.

Існує велика надія, що ця доповідь не лише окреслить реальний масштаб проблеми доступу до чистої води, а й стане відправною точкою для ініціювання суттєвих змін, спрямованих на надійний захист права на воду кожного українця. Документ має привернути пильну увагу відповідних державних органів, сприяючи посиленню державної політики у сфері водопостачання та водовідведення. Кінцева мета – забезпечити, щоб кожна людина, яка перебуває на території України, незалежно від обставин, мала гарантований та безпечний доступ до чистої питної води.

Детальніше читайте у доповіді.

СПЕЦІАЛЬНА ДОПОВІДЬ Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини

« повернутися