У ці скорботні, але водночас горді хвилини, закликаємо кожного українця спинитися на мить. Зупинитися, щоб згадати. Згадати тих, хто віддав найцінніше – своє життя – за незалежність України, за її свободу, за можливість жити у мирній та суверенній державі. Війна, розв’язана агресором, продовжує забирати життя найкращих синів і дочок нашої землі. Кожна втрата – це невимовний біль, але й незламний символ опору та жертовності. Ми повинні пам’ятати кожного героя України, чиє серце зупинилося на полі бою, у зруйнованих містах, під час виконання бойових завдань.

Сьогодні ми згадуємо всіх, хто загинув від рук окупантів, хто став на захист нашої Батьківщини, не вагаючись. Ці загиблі воїни, цивільні громадяни, діти – кожен із них є частиною великої, трагічної, але героїчної історії нашого народу. Їхня пам’ять – це фундамент, на якому будується наше майбутнє, майбутнє вільної та міцної України. Хвилина мовчання – це не просто формальність, це глибокий акт вшанування, колективної скорботи та безмежної подяки. Це момент єднання, коли кожен українець, де б він не був, відчуває спільний біль і спільну гордість за своїх захисників.

Боротьба за незалежність триває. І в цій боротьбі пам’ять про тих, хто вже не з нами, надає нам сили. Вона нагадує про ціну свободи і про те, що ми не маємо права здатися. Кожне ім’я, кожен подвиг має бути увічнений у наших серцях, у підручниках історії, у назвах вулиць і площ. Саме завдяки їхній незламності та самопожертві Україна вистояла і продовжує відстоювати своє право на існування. Їхня спадщина – це наша відповідальність. Ми зобов’язані продовжувати їхню справу, будувати країну, за яку вони загинули, сильну, процвітаючу, європейську. Пам’ятаючи про їхній героїзм, ми зміцнюємо наш дух і нашу віру в перемогу.

Нехай ця хвилина мовчання стане символом нашої незламної волі та віри в майбутнє. Нехай вона нагадує про те, що герої України не вмирають, вони живуть у нашій пам’яті, у наших вчинках, у кожному світанку над українською землею. Їхня боротьба за незалежність – це урок мужності для прийдешніх поколінь. Ми схиляємо голови перед їхнім незрівнянним подвигом, перед їхньою відвагою та самовідданістю. Кожен з них – це світло, що веде нас до перемоги. Кожен з них – це джерело натхнення для всіх, хто сьогодні продовжує захищати Україну на передовій і в тилу.

Ми ніколи не забудемо тих, хто загинув, захищаючи нашу землю. Їхні імена викарбувані в історії нашої держави золотими літерами. Ця війна в Україні показала світові силу українського духу, готовність нації боротися до кінця за свої цінності. І ця боротьба була б неможливою без подвигу наших українських захисників, без тих, хто став на шлях безсмертя. Згадуючи їх, ми зміцнюємо нашу національну єдність і нашу рішучість. Вони віддали життя, щоб Україна була вільною, сильною і незалежною. І це є головним заповітом, який ми повинні берегти.

Присвятіть цю мить глибокої шани та вдячності. Схилімо голови у хвилині мовчання.Герої живуть у наших серцях.Слава Україні! Слава її Героям!