СПОЧИВАЙ З МИРОМ, МУЖНІЙ ВОЇНЕ!

Сьогодні Обухівська громада з сумом провела в останню путь мужнього воїна, відважного миротворця, учасника міжнародних військових місій, а також відданого захисника України на фронті російсько-української війни з 2016 року – Гайдаєнка Юрія Вікторовича. Його життя – яскравий приклад героїзму та самовідданості.

Свій останній спочинок відважний син України знайшов на Алеї Героїв міського цвинтаря «Польок», де поховані його побратими. Це місце стало символом вічної пам’яті про тих, хто віддав своє життя за свободу та незалежність нашої країни.

Юрій народився 18 серпня 1979 року в Обухові, у мальовничому мікрорайоні Петровський, що нині відомий як Яблуневий. Саме тут пройшли його дитинство та юність. Він закінчив загальноосвітню школу №4, залишивши по собі добру пам’ять.

З юних літ Юрій виявляв творчий хист, розвивав свої таланти, гарно малював та писав вірші. Його чуттєва душа прагнула краси та самовираження. Тому вибір Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого був невипадковим. У цьому виші Юрій здобув фах диктора телебачення та радіомовлення, що відкрило йому нові горизонти.

Після служби в армії з 1998 по 2000 роки, Юрій змінив свій життєвий шлях, обравши військову кар’єру. Його військова служба розпочалася на Чернігівщині, а вже в 2001 році він вирушив до Лівану у складі миротворчої місії на Близькому Сході. У 2003 році Юрій служив у Західній Африці, в країні Сьєрра-Леоне. Перебуваючи там, він двічі перехворів на малярію, яка виснажила його організм, змусивши повернутися в Україну для лікування та реабілітації.

Повернувшись до мирного життя, Юрій працював в охоронних фірмах, забезпечуючи безпеку на різних підприємствах. Потім він влаштувався працювати вахтовим методом в зоні Чорнобильської АЕС, де проявив свою відповідальність та професіоналізм.

З початком військових дій на сході України та анексії Криму, Юрій, маючи значний військовий досвід, патріотичні переконання та незламну мужність, став добровольцем та вирушив у зону АТО/ООС. Він відчув свій обов’язок захищати рідну землю.

Він мав два позивні: «Тік-так», отриманий під час міжнародної військової служби, та «Миротворець» – під час російсько-української війни. Юрій воював на Авдіївському напрямку, де отримав поранення та пережив дві контузії. Друга контузія була особливо тяжкою – Юрій провів добу під завалами, перш ніж його врятували побратими.

Ці події значно підірвали його здоров’я, стан якого з кожним днем погіршувався. З грудня 2024 року Юрій проходив медичну комісію та лікування за місцем проживання. Але, на жаль, 7 лютого 2025 року його серце зупинилося.

Юрій Гайдаєнко був справжнім патріотом, відданим Україні, її свободі та незалежності. Його мужність, сила духу та безмежна відданість своїй справі стали прикладом для багатьох. У мирному житті він був доброю та чуйною людиною, завжди говорив про любов до мами та вдячність батькам.

У його особистості дивним чином поєднувалися творчий потенціал та самовідданість військовій справі. Він зміг поєднати ліричну душу та мужність серця. Його приклад надихає.

Глибоке співчуття рідним, близьким, друзям та побратимам. Особливі слова підтримки дружині Олені Григорівні, доньці Олександрі, мамі Оксані Олександрівні, батькові Віктору Пилиповичу, брату Дмитру, а також усім родичам та друзям, які втратили дорогу людину.

Світла пам’ять про Юрія Гайдаєнка житиме у наших серцях вічно. Він назавжди залишиться Героєм, прикладом для майбутніх поколінь. Його подвиг не буде забутий.
Герої не вмирають!