Справжня сила будь-якої громади вимірюється не порожніми словами, а готовністю підтримати тих, хто цього потребує. Наші Захисники та Захисниці потребують не осуду чи жалю, а простору, наповненого повагою, довірою та справжньою дружбою. Давайте разом створимо середовище, де вони, повертаючись з війни, відчуватимуть: тут їх чекають не труднощі, а люди, які вірять у них та готові допомогти. Повернення до цивільного життя — це новий, відповідальний етап для кожного Захисника і Захисниці. Саме тут рідна громада може стати тією невидимою, але потужною силою, яка допоможе у цій непростій адаптації. Ці рекомендації, що базуються на досвіді американського письменника та воєнного журналіста Себастьяна Юнгера, представлені в рамках Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?» від першої леді Олени Зеленської, за підтримки ВООЗ та Кабінету Міністрів України.

Створіть відчуття приналежності

Активно запрошуйте ветеранів та ветеранок до участі у місцевих заходах, волонтерських проєктах та громадських ініціативах. Це допоможе їм відчути себе частиною спільноти.

Слухайте без осуду

Найбільш руйнівним може бути ігнорування або знецінення досвіду, пережитого нашими Захисниками та Захисницями. Важливо створити атмосферу довіри, де вони зможуть ділитися своїми переживаннями без страху бути засудженими.

Уникайте порад, зосередьтеся на діалозі

Не намагайтеся «забути» чи «перегорнути сторінку». Натомість, заохочуйте відкритий діалог, де головне – бути почутим, а не отримати непрохану пораду чи критику. Це шлях до справжнього розуміння.

Транслюйте визнання, а не жалість

Ветерани та ветеранки не потребують співчуття. Їм важливіше відчувати визнання їхніх зусиль та розуміння їхнього шляху. Підкресліть, що суспільство цінує їхній внесок – адже це дійсно так. Організовуйте локальні заходи, виставки, які висвітлюватимуть історії місцевих героїв, відзначаючи їхні досягнення не лише на війні, але й у мирному житті.

Робота як нова опора

Пошук роботи після повернення може стати серйозним викликом. Громада може суттєво допомогти, започаткувавши програми перекваліфікації, менторства для Захисників та Захисниць, або сприяючи розвитку їхніх власних ветеранських бізнесів. Підтримка у працевлаштуванні – це інвестиція у майбутнє.

Пропонуйте конкретну допомогу

Замість розпливчастого «якщо щось треба, звертайся», краще запропонувати щось конкретне: «Їду в центр – можу тебе підвезти?», «Буду в магазині – тобі щось купити?». Такий підхід робить допомогу більш доступною та легкою для прийняття.

Ветерани та ветеранки – це люди, які збагачують громади своїм унікальним досвідом, навичками та прикладом. Настав час змінити фокус з «вони повернулися» на «ми разом будуватимемо наше спільне майбутнє».