Мешканка Валківської громади та її син знайшли підтримку у Центрі життєстійкості. Ця історія про те, як психологічна допомога, спілкування та творчі заняття допомогли родині пережити важкі часи, пов’язані з війною. Олена, мешканка Харківської області, згадує про жахіття окупації, втрату будинку та психологічні травми, які зазнала її родина. Вона ділиться своїм досвідом звернення до Центру життєстійкості, де знайшла підтримку для себе та свого сина.

Мешканка Харківської області Олена виїхала з рідного села Слобожанське Липецької громади, яке було окуповано армією рф на початку повномасштабного вторгнення, в березні 2022 року. Через Латвію жінка з чоловіком, мамою та двома синами повернулася у Харківську область. В окупації помер батько Олени, а під час складної подорожі захворіла мати.

«В Латвії нам довелося затриматися, бо у нашої бабусі стався інсульт. Коли вона трошки відійшла, ми приїхали до Харкова. Наше село звільнили, і ми хотіли повернутися додому, але жити там було неможливо – будинок був сильно пошкоджений. Ми вирішили, що в Харкові будемо винаймати житло, а будинок відремонтуємо. На жаль, ми не встигли – навесні 2024-го почалася друга хвиля наступу окупантів, в травні наш будинок було знищено», – розповідає Олена.

Неподалік від будинку на Салтівці, де на той час мешкала родина, росіяни влучили КАБами у будівельний супермаркет. Молодший син Олени, якому на початку повномасштабної війни було 3 роки, від стресу почав заїкатися. За декілька днів після влучання в «Епіцентр» Олена з родиною переїхала до Валок.

«Ми сіли в машину і поїхали, куди дивилися очі. Чоловік родом з Сум, але там теж було гучно, тому поїхали в бік Києва. Ми ще під час окупації потрапили під обстріл касетними снарядами. Молодший син отримав глибоку психологічну травму. Він замкнувся, усіх боявся, хоча він контактна дитина. Ми в Латвії почали працювати з психологом, бо потрібна була допомога. Але, ви знаєте, не допомогло. Ми продовжили шукати спеціаліста, вже коли приїхали жити в Валки», – продовжує Олена.

Олена розповідає про те, як дізналася про Центр життєстійкості у Валках. Вона звернула увагу на велику спільноту внутрішньо переміщених людей, що стали для неї джерелом інформації. Вперше вона прийшла до Центру восени минулого року.

«Іра – перший психолог, з котрим моя дитина залишилась наодинці. І я вже після першого сеансу була задоволена. Після спілкування з Іриною син почав розповідати щось, щебетати. Його запросили на перегляд мультфільму, де було багато дітей, сину це теж сподобалось. Навіть коли він хворів, весь час згадував про центр і казав: «Мамо, коли ми підемо на заняття», – згадує Олена.

Її син із задоволенням бере участь у творчих заходах – діти малюють, ліплять, спілкуються. Олені подобається дружня атмосфера Центру життєстійкості, ставлення його співробітників до людей. Жінка відвідує консультації психолога та радить всім знайомим, у кого є потреба в підтримці спеціаліста, звертатись до Центра життєстійкості.

«Ми всі кожного дня переживаємо погані емоції, важливо відволікатися від них. У Валках є товариство внутрішньо переміщених людей з різних громад Харківської області, нам є що обговорити. Спілкування, консультації психолога – це все допомагає, стає легше на душі, зовсім інший настрій. Для дітей важливо рости в колі інших дітей, це дуже важливо, бо вони через війну не відвідують садочки, школи. Вони не знають, як правильно себе вести. Я жалкую, що не знала про цей простір раніше і не прийшла туди влітку», – каже мешканка Валківської громади.

Коментар психологині

Олена Сервачак, кандидатка психологічних наук, експертка з психосоціальної підтримки ГО «Всеукраїнський громадський центр «Волонтер»: «Військові дії, вимушене переселення, втрата домівки, близьких – ці події є стрес-факторами для будь-якої людини, вони можуть призвести до негативних наслідків на рівні психічного і фізичного здоров’я. Діти – найбільш вразливі до такого впливу. Навіть короткочасна екстремальна ситуація може мати довгострокові негативні наслідки для окремих дітей.

Важливо, щоб батьки були уважними до змін в поведінці дитини, помічали настрій, активність, сон, апетит. Дитина може мовчати, бо їй важко сказати, що непокоїть, може боятися бути на самоті, відчувати сильний страх і тривогу. Може проявляти агресію або ізолюватися. Заїкання також може бути наслідком впливу травматичної події», – зазначає експертка.

За її словами, батьки можуть надати найкращу підтримку своїм дітям, але тоді, коли вони самі в ресурсі. Тому важливо, щоб батьки могли отримати знання та навички, як справлятися з викликами, що виникли під час повномасштабної війни.

«Дорослим важливо поповнювати ресурс, говорити про свої почуття, труднощі, отримувати підтримку, навчатися бути уважним не тільки до тіла, а й до психічного здоров’я. Все це дорослі люди можуть отримати в Центрах життєстійкості, до них можна звернутись за індивідуальною консультацією чи долучитись до груп підтримки. Навчання в рамках програм «Батьківство без стресу» та «Техніки зцілення» може збагатити знаннями та практичним арсеналом, як підтримувати себе та свою дитину, як чути її біль та тривогу, як направляти розвиток її стійкості», – розповідає психологиня.

Психолог у Центрі життєстійкості допоможе дитячій психіці опрацювати травматичну подію. Фахівці центрів залучають дітей до навчання технік зцілення. Діти отримують певні інструменти самодопомоги в складних ситуаціях.

Центр життєстійкості міста Валки запрошує мешканців громади. У нас ви можете отримати фахову психологічну допомогу та підтримку, консультації, провести час з користю, отримати позитивні емоції, Ми проводимо заняття і для дітей, і для батьків.

Наша адреса: м. Валки, вул. вул. Харківська 7 в.
Телефон: 0967347807

Простір Центру життєстійкості у місті Валки облаштовано у межах спільної ініціативи ЮНІСЕФ в Україні та Харківської обласної військової адміністрації.

Публікацію створено у межах проєкту, що реалізується ГО “ВГЦ “Волонтер”, за підтримки ЮНІСЕФ.

Проєкт з розбудови Центрів життєстійкості в Україні реалізується Міністерством соціальної політики і є складовою Всеукраїнської програми ментального здоров’я “Ти як?” Першої леді Олени Зеленської.