Став до лав небесного воїнства: у Кропивницькому попрощалися з Героєм-захисником Максимом Єфіменком

Кропивницький знову у жалобі. Сьогодні, 23 жовтня, місто провело в останню путь Героя, який віддав своє життя за свободу та незалежність рідної землі — солдата Максима Єфіменка. Його подвиг навіки вписаний в історію України.

Жорстока війна обпалює душі й серця, безжально забираючи найкращих синів і доньок. Ми схиляємо голови перед подвигом кожного Героя, віддаючи шану їхній мужності, відвазі та безмежній вірності країні. Солдат Максим Єфіменко є яскравим прикладом такого патріотизму.

Максим Єфіменко народився 31 жовтня 1981 року в Кропивницькому. З дитинства він виявляв інтерес до спорту, зокрема до спортивного орієнтування, любив природу та активний спосіб життя. Ці захоплення формували його як сильну та цілеспрямовану особистість.

Після закінчення загальноосвітньої школи № 22, Максим пройшов військову строкову службу. Цей період став важливим етапом, де він здобув перші життєві уроки дисципліни, витримки та відповідальності. Повернувшись до мирного життя, він обрав шлях праці та самореалізації, вступивши до Кропивницького фахового коледжу харчування та торгівлі. Там він здобув спеціальність технолога харчування.

Професія кухаря стала для Максима справжнім покликанням. Він з душею віддавався улюбленій справі, працюючи на підприємствах громадського харчування в Києві та Кропивницькому. Його праця завжди відзначалася майстерністю та відданістю.

У жовтні 2024 року, усвідомлюючи важливість захисту Батьківщини, Максим Єфіменко став до лав Збройних Сил України. Він пройшов військову підготовку та служив стрільцем-снайпером десантно-штурмового відділення 79-ої окремої десантно-штурмової бригади. Воював на найгарячіших напрямках бойового зіткнення, довівши свою мужність та відданість. Він мав статус учасника бойових дій.

Солдат Максим Єфіменко загинув 03 грудня 2024 року в районі села Романівка Покровського району Донецької області, під час виконання бойового завдання. Його життя обірвалося надто рано, залишивши незагойну рану в серцях близьких.

Довгих десять місяців рідні не втрачали надії, шукали та чекали звістки. Лише у жовтні 2025 року результати ДНК-експертизи підтвердили його загибель. Йому було 43 роки…

Максим запам’ятався як добра, спокійна і розсудлива людина — надійний син, вірний друг, який завжди умів підтримати словом і ділом. Його втрата — це непоправна біда для родини.

У глибокій скорботі за ним залишилися мама, тато та брат, для яких він назавжди буде найдорожчою людиною — світлим, щирим і мужнім. Пам’ять про Максима Єфіменка житиме в серцях рідних, друзів, як образ чесної і відданої людини.

Наші захисники і захисниці — це янголи-охоронці, які завжди залишаються поруч — у наших серцях, спогадах, у кожному дні. Вони дарують світло віри, силу духу та приклад безмежної любові до своєї землі. І доки живе вдячність Героям у наших серцях — житиме Україна. Схилимо голови й вшануємо пам’ять солдата Максима Єфіменка хвилиною мовчання. Доземний уклін нашим захисникам і захисницям! Вічна пам’ять Героям нашого часу.