Сталеві воїни «Сталевої Сотки»

«Який дуб, такий тин. Яка гребля, такий млин. Який батько, такий син» – як не згадати це прислів’я, розповідаючи про оцих ось козарлюг, які разом служать у гранатометному взводі 2 механізованого батальйону 100 ОМБр!

Першим із них на захист України став батько – Василь Йосипович на псевдо «Йосип». Чоловік добровольцем прибув до ТЦК щойно дізнавшись про широкомасштабне вторгнення і 25 лютого 2022 року вже був у лавах нашої бригади.

– У цивільному житті я був хліборобом-одноосібником. Мав коня, трактор, комбайн – обробляв 15 гектарів землі, – розповідає пан Василь, – Та дізнавшись про «велику війну» я відразу збагнув – треба лишати господарство і ставати на захист Батьківщини. Бо коли орки прийдуть на мою рідну Волинь – буде вже пізно…

А влітку минулого року приклад з батька взяв і син Сергій (псевдо «Сєрий»). Молодий чоловік працював водієм-далекобійником, постійно виїжджав у закордонні рейси. Та коли прийшов час стати до лав ЗСУ – навіть думки не мав ухилятися від виконання конституційного обов’язку.

– Звичайно, батько допоміг мені швидше адаптуватися у війську. А згодом рідними для мене стали усі побратими – ми з хлопцями тепер як одна сім’я, – зізнається Сергій.

«Йосипу» та «Сєрому» є кого захищати і за кого воювати – у рідному волинському селі Рудка-Миринська на них чекають… відразу шість коханих жінок і дівчаток!

Рахуйте самі: Наталя Федорівна (дружина Василя Йосиповича і мама Сергія), Олена та Валентина (доньки/сестри), Ірина (невістка/дружина), а також маленькі Ярина і Мілана (онуки пана Василя, або ж племінниця та донька пана Сергія).

Одним із найдраматичніших спогадів війни для батька і сина є поранення Сергія:

– Про те, що я «трьохсотий» встигли доповісти на командний пункт – і на тому обірвався зв’язок. Згодом розповідали, що впродовж наступних трьох годин батько від невідомості просто не знаходив собі місця, – розповідає «Сєрий», – У мене ж була розірвана губа, перебинтована голова – говорити було вкрай проблематично. Проте я увесь час намагався «пояснити» хлопцям – мовляв, зв’яжіться з татом, аби він не хвилювався…

#СталеваСотка #ХоробримБогДопомагає #100омбр #ЗСУ #Сухопутні_війська #9_армійський_корпус #оту_луганськ

Steel Warriors of the «Steel Hundred»

The saying “Like tree, like wedge; like dam, like mill; like father, like son” comes to mind when talking about these brave soldiers who serve together in the grenade launcher platoon of the 2nd mechanized battalion of the 100th Separate Mechanized Brigade!

The father, Vasyl Yosypovych, with the call sign «Yosyp,» was the first to defend Ukraine. He came to the Territorial Recruitment Center as a volunteer as soon as he learned about the full-scale invasion and was already in the ranks of our brigade on February 25, 2022.

«In civilian life, I was a farmer. I had a horse, a tractor, a combine – I cultivated 15 hectares of land,» says Mr. Vasyl. «But upon learning about the ‘great war,’ I immediately realized I had to leave the farm and stand up to defend the Motherland. Because when the orcs come to my native Volyn, it will be too late…”

And last summer, his son Serhiy (call sign «Sieriy») followed his father’s example. The young man worked as a truck driver, constantly going on foreign trips. But when the time came to join the Armed Forces, he didn’t even think about evading the constitutional duty.

«Of course, my father helped me adapt to the military faster. And later, all the brothers became family to me – the guys and I are now like one family,» Serhiy admits.

«Yosyp» and «Sieriy» have someone to protect and fight for – six beloved women and girls are waiting for them in their native Volyn village of Rudka-Mirynska!

Count for yourself: Natalia Fedorivna (wife of Vasyl Yosypovych and mother of Serhiy), Olena and Valentyna (daughters/sisters), Iryna (daughter-in-law/wife), as well as little Yaryna and Milana (grandchildren of Mr. Vasyl, or niece and daughter of Mr. Serhiy).

One of the most dramatic memories of the war for father and son is Serhiy’s injury:

«They managed to report that I was ‘three-hundredth’ (wounded) to the command post – and the connection was cut off. Later they said that for the next three hours, my father couldn’t find a place for himself because of the unknown,» says «Sieriy». «I had a torn lip, a bandaged head – it was extremely difficult to talk. However, I was constantly trying to ‘explain’ to the guys – saying, contact my dad so he wouldn’t worry…”

#SteelSotka #TheBraveGodHelps #100ombr #ZSU #LandForces #9_Army_Corps #otu_lugansk