Старший солдат Богдан Соломка, відомий як Паваротті, віддав своє життя 20 січня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу села Мала Токмачка, Запорізької області. Цей відважний воїн, якому місяцем раніше виповнився 31 рік, назавжди залишиться в пам’яті тих, хто його знав.

Богдан народився у мальовничому місті Сарни, що на Рівненщині. Його шлях до самовідданої служби почався з освіти: він закінчив Рівненське музичне училище та Рівненський державний гуманітарний університет. Здобувши фах хорового диригента, Богдан присвятив себе вокалу, даруючи свій талант слухачам. Його різнобічна натура проявилася у перемозі в чемпіонаті України з бодібілдингу, роботі екссолістом філармонії, акторстві в театрі й кіно, а також у діяльності фітнес-тренера. Його життя було сповнене різноманітними інтересами та досягненнями.

З початком повномасштабного вторгнення, Богдан без вагань взяв до рук зброю, ставши добровольцем, щоб захистити рідну Україну від жорстокого ворога. Спочатку він воював у лавах «Правого сектору», а згодом приєднався до 140-го окремого центру спеціальних операцій ССО ЗСУ. Там він служив старшим стрільцем та медиком групи, демонструючи відвагу та турботу про побратимів.

Його дружина Анна поділилася спогадами про неймовірну людину: «Він був неймовірною Людиною з великої літери! Випромінював надзвичайну харизму, тепло і світло. Ті, хто одного разу з ним перетнувся, більше ніколи не могли його забути. Він захоплював увагу всіх, як тільки заходив у приміщення чи долучався у компанію. І залишав глибокий слід у серцях. Завжди давав мудрі поради, багато хто саме за цим до нього й звертався. Багато працював з дітьми-сиротами, проводив дитячі табори і служив підліткам. Відданий, люблячий Бога християнин із величезним серцем, сповненим любовʼю. Прекрасний, люблячий чоловік». Ці слова підкреслюють його велич та вплив на життя інших.

За проявлену мужність і відвагу Богдан Соломка посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Його героїзм буде завжди взірцем для прийдешніх поколінь.

Поховали відважного захисника на Алеї Героїв у його рідному місті, де він знайшов вічний спокій. Пам’ять про нього житиме вічно у серцях рідних, друзів та всіх, хто його знав.

У скорботі залишились батьки, двоє молодших братів, один з яких служив разом з Богданом, та кохана дружина. Їхній біль – це біль всієї України. Вічна пам’ять герою!