🪖 СТЕПАНЕНКО АНДРІЙ ВАДИМОВИЧ 18.09.1994 – 24.07.2024🥀

Сьогодні минає рік від того дня, коли навіки зникла усмішка й тепло серця Андрія Вадимовича Степаненка — того, хто для багатьох був уособленням мужності, щирості та незламної людяності. Його життєвий шлях був сповнений творчості й сили: Андрій народився з хистом до прекрасного, став ювеліром-модельєром, але обрав долю захисника Батьківщини. Він мріяв, планував, працював на благо близьких і всієї країни, поки жорстока війна не втрутилася у його життя. З початком вторгнення Андрій без вагань став на бойові позиції, став командиром, прикладом стійкості й честі. Його переконання: «Краще стати Героєм, ніж жити на колінах» — залишилось його життєвим смолоскипом. Влітку 2024 року, виконуючи бойове завдання, Андрій загинув під обстрілом, а для рідних почалися місяці тривоги й болю, пов’язаних із невизначеністю. Проте він повернувся додому, разом із пошаною побратимів та невимовною скорботою родини. Ці дні — не просто відлік часу. Вони залишають у серці слід непоправної втрати, перетворюються на символ глибокої туги за людиною, яка жила поряд і надихала інших. Кожен спогад про Андрія — це нагадування про відвагу, про ціну, яку заплатила його родина — і кожен із нас — за право на свободу і мир. Схиляємо голови в пам’ять про Андрія Степаненка й зберігаємо у своїх серцях вдячність, повагу і любов до того, хто віддав усе заради України. Вічна йому слава🙏