На вічну пам’ять про Героя України, Сторчеуса Юрія Івановича, який віддав своє життя, захищаючи нашу Батьківщину. Він народився 26 квітня 1969 року в мальовничому селі Балабанка, що тоді належало до Рибальської сільської ради. Його дитинство та юність пройшли на рідній землі, де він здобував знання у Рибальській загальноосвітній школі. Після успішного закінчення восьми класів, Юрій Іванович обрав шлях професійної освіти, вступивши до Татарбунарського професійно-технічного училища, де здобув необхідну кваліфікацію, яка стала в нагоді у його подальшому житті.

У 1987 році Юрій Сторчеус був призваний на строкову військову службу. Його направили виконувати свій обов’язок на оборону рубежів країни, що тоді брала участь у бойових діях в Афганістані. Цей досвід сформував його як людину, навчивши мужності та стійкості. Повернувшись до мирного життя, Юрій Іванович створив міцну та люблячу родину. Разом зі своєю дружиною Ларисою вони виховували двох прекрасних дітей — сина Олександра та доньку Аліну. Юрій Сторчеус був взірцевим батьком та турботливим чоловіком, який дарував своїм дітям усе найкраще, огортаючи їх любов’ю та турботою, допомагаючи їм здобути гарну освіту та розпочати власний життєвий шлях. Він був не лише опорою для своєї родини, а й прикладом для багатьох.

Протягом усього свого життя Юрій Іванович, як справжній господар та голова родини, працював у сільському господарстві. Він власним прикладом демонстрував, якою ціною вирощується український хліб, віддаючи цьому важливій справі всі свої сили та знання. У селі Юрія Сторчеуса поважали як порядну, працьовиту та відповідальну людину. Він завжди був готовий прийти на допомогу та підтримку своїм односельцям, друзям і знайомим, користуючись заслуженим авторитетом не лише серед них, а й серед побратимів з попереднього бойового досвіду з усіх суміжних сіл. Його доброта та відданість справі завжди відзначалися.

Коли на українську землю прийшла повномасштабна війна, Юрій Сторчеус, не вагаючись, став на захист України. 2 вересня 2022 року його мобілізували до військової частини А-0666. Цей момент розділив його життя та життя його родини на “до” і “після”. Він сміливо став на передову, де щодня стикався з небезпекою заради свободи та незалежності рідної країни. Його життєва дорога обірвалася на Донеччині, під час виконання чергового бойового завдання. 22 червня 2025 року, як справжній герой, Юрій Сторчеус загинув у населеному пункті Костянтинівка Краматорського району Донецької області. Він віддав найцінніше — власне життя, як щит, захистивши 23-річного побратима. До останнього подиху Юрій Сторчеус залишався вірним військовій присязі та своїй державі.

Його поховали із військовими почестями в селі Вишневе, де проживає його скорботна родина. Добра, світла пам’ять про нашого земляка, відважного воїна Юрія Сторчеуса, та безмежна вдячність за його незламний подвиг назавжди залишаться в наших серцях. Його самопожертва є вічним прикладом любові до Батьківщини. Вічна пам’ять Захиснику України!