Страждання, несправедливість, біль утрат – це те, що доводиться переживати нашому народу в щоденній жорстокій реальності цієї жахливої війни. Україна переживає найтрагічніші сторінки своєї історії. Серце крається від жалю за всіх загиблих у цій кривавій і лютій війні. Болить душа за мужніх Героїв, які віддають найцінніше – своє життя – для того, щоб ми з вами могли жити, працювати навчатися, народжувати та виховувати дітей. І кожен синьо-жовтий прапор, який ми піднімаємо над нашими містами та селами сьогодні має свою ціну – це тисячі таких самих прапорів на кладовищах.
Сьогодні 14.08.2025 року, назавжди повернувся у рідне село Писарівку наш загиблий ГЕРОЙ – Захисник Суховецький Олександр Михайлович.
Народився 19 лютого 1996 року у с.Писарівка, закінчив Писарівську загальноосвітню школу, Після школи Саша навчався у коледжі Подільського державного аграрно-технічного університету а в 2018 році закінчив і сам університет. У 2019 році створив сім’ю із дівчиною Вікторією, і 3 серпня цього року подружжя відзначило шосту річницю подружнього життя, але клята війна завадила їх щастю….
У 2024 році був мобілізований бо хотів захищати і бути там, де потрібен. І був…. не вагаючись підписав контракт і став на Захист України, як і його батько Михайло, бо любов до Батьківщини у їхній родині — не слова, а дії.
11 серпня 2025 року, під час виконання бойового завдання із захисту територіальної цілісності України, поблизу н.п. Куп’янськ Харківської області життя Олександра Суховецького обірвалося. До останнього подиху наш ГЕРОЙ-земляк був вірний військовій присязі.
Чин похорону розпочався у Свято-Георгіївському храмі, а продовжився у родинному домі в Писарівці, до якого прийшли чимало людей: родина, друзі, однокласники, сусіди, односельчани, знайомі з навколишніх сіл, побратими по службі… усі зібрались, щоб навіки попрощатись з воїном-Героєм.
Потім траурна процесія вирушила до Свято-Вознесенського храму с.Писарівка, після завершення чину літії, біля храму відбувся мітинг-прощання із загиблим Захисником.
На мітингу Війтовецький селищний голова Ігор Степанюк сказав, що ми маємо бути вдячні нашим захисникам за те, що маємо надалі можливість жити, працювати і щодня пам’ятати, яку велику ціну, платить Україна за свою незалежність. Також прощальні слова сказали староста Писарівсько старостинського округу Петро Білий та перша вчителька Олександра – Зоя Саєнко.
До місця вічного спочинку Героя провели під звуки похоронного оркестру з молитвою на вустах. Поховали Олександра з усіма почестями, які притаманні Герою. В честь звитяги пролунали трикратні постріли та Державний Гімн України. Державний прапор, який вкривав домовину передали дружині, як символ держави, якій вірно служив її чоловік Олександр.
Світла пам’ять про Олександра Суховецького завжди житиме в наших серцях. Від сьогодні його ім’я буде поруч із сотнями тисяч імен, що вписані у велику книгу незламності України. Бо він той, хто народився, жив і загинув за нашу свободу.
Щирі співчуття рідним та близьким загиблого! Нехай Господь дасть вам сили пережити це горе!
Сьогодні громада плакала. Плакала за Сином. За молодим чоловіком, у якого все життя ще було попереду. Який мріяв, який любив родину, дружину, сестру…який хотів і міг би бути опорою для всіх…. Не склалося. Не судилося.

Сьогодні на сільському кладовищі стало одним прапором 🇺🇦 більше 😢….

ОЛЕКСАНДР СУХОВЕЦЬКИЙ: назавжди 29…навіки в строю…Честь воїну! Слава Україні!