Ковель оплакує своїх Героїв: вшанування пам’яті Ігоря Ляшка та Олексія Кравчука.

Страшна звістка знову сколихнула Ковель: площа Героїв Майдану стала місцем прощання з двома відважними Захисниками України – Ігорем Ляшком та Олексієм Кравчуком. Ці два життя, обірвані жорстокою війною, стали символом незламності духу та глибокої любові до рідної землі. Війна, що триває вже 1247 днів, забирає найкращих…

Міський голова Ігор Чайка на громадянській панахиді згадав про життєвий шлях кожного з Героїв, висловив найщиріші співчуття родинам та закликав громаду зберегти пам’ять про їхній подвиг.

Ігор Ляшко, народжений 1 січня 1994 року в Ковелі, пройшов складний шлях з дитинства, рано втративши батьків. Його виховувала тітка, а після її смерті – Люблинецька школа-інтернат, де минули всі шкільні роки. Ігор захоплювався футболом, брав участь у змаганнях. Після школи здобував освіту на географічному факультеті Волинського національного університету, але змінив свій шлях, почавши працювати на будівництві.

У дитинстві, в інтернаті, Ігор зустрів Яну, яка також була позбавлена батьківської опіки. Доля знову звела їх у дорослому житті, і вони створили справжню родину, хоч і не були офіційно одружені. У 2021 році народився син Єгор, який став для Ігоря найбільшою радістю.

У серпні 2024 року Ігор був мобілізований до лав Збройних Сил України. Важкі фронтові реалії та постійна небезпека змушували його говорити Яні: «Молись за мене, бо не знаю, чи повернуся…». Останній їхній зв’язок був 16 жовтня 2024 року. 19 жовтня, виконуючи бойове завдання, солдат Ігор Ляшко зник безвісти поблизу села Цукурине на Донеччині. Дев’ять місяців очікування, і страшна правда – результати ДНК-експертизи підтвердили загибель. Оператор відділення безпілотних наземних комплексів, вірний захисник, загинув у віці 30 років.

Олексій Кравчук, уродженець Ковеля (16 квітня 1987 року), навчався у школі №13, а вищу освіту здобув у Міжнародному економіко-гуманітарному університеті в Рівному за спеціальністю «Фінанси». Там же він зустрів свою майбутню дружину Тетяну.

Після строкової служби у військах зв’язку, з 2010 по 2017 рік Олексій працював у Ковельському центрі зайнятості, а згодом став далекобійником. Попри часті відрядження, кожну вільну мить присвячував родині.

У 2011 році Олексій та Тетяна одружилися. Вони виховували двох синів – Іллю та Тимофія. Синки були гордістю батька. Разом вони грали у футбол, баскетбол, катались на велосипедах та ходили на риболовлю. Олексій був люблячим батьком, чоловіком і сином.

У березні 2023 року Олексій добровільно став на захист України, пройшовши шлях від солдата до старшого лейтенанта. Його кредо – «Рабів до раю не пускають» – відображало його життєву філософію. Був справжнім, вольовим офіцером, прикладом для підлеглих. За відвагу нагороджений відзнакою Міністра оборони України «Лицарський Хрест» та медаллю «За поранення». Незважаючи на численні поранення та контузії, він продовжував боротьбу. Півтора тижня тому він був у Ковелі, відвідував рідних, перед тим, як знову вирушити на фронт. 16 липня він отримав орден «За мужність» ІІІ ступеня. 18 липня, під час бою біля села Рижівка на Сумщині, старший лейтенант, командир стрілецького взводу Олексій Кравчук загинув. Йому було 38 років.

У Олексія Кравчука залишилися дружина, двоє синів, батьки, сестра.

Це двоє мужніх, сильних, світлих чоловіків, справжніх Героїв. Їхні імена назавжди закарбуються в історії Ковельської громади та в серцях її мешканців. Воїнів поховали на Алеї Героїв міського кладовища. Вічна пам’ять!