Страшні та болючі звістки одна за одною надходять до нашої громади. Невимовний біль і смуток огортають душу.

Ще одне ім’я Героя- Захисника, який залишився вірний Україні до останнього свого подиху, викарбовано у нашій пам’яті…

Володимир Гонтаренко народився 10 липня 1983 року в селі Катеринівка. Отримав освіту в Катеринівській школі. Після закінчення навчання пішов працювати бетонярем на асфальтний завод в місті Лозова. Військову строкову службу проходив в лавах ЗСУ. Після повернення з армії одружився, має 2 дітей. Захоплювався риболовлею, будував плани на майбутнє. Але все змінила війна…

На початку березня 2022 року Володимир не вагаючись пішов до військкомату, записався добровольцем та мужньо став на захист України. Під час виконання бойових завдань він неодноразово проявляв витримку, відповідальність, високу мотивацію та справжню військову доблесть. Про це зазначив командир частини, полковник Ігор Бурдейний у листі-подяці, надісланому до Лозівської громади в липні 2025 року. Лозівський міський голова Сергій Зеленський подякував матері захисника – Тетяні Володимирівні за виховання сина, який з честю й гідністю боронив рідну землю у лавах Збройних Сил України.

Рішучість, дисципліна та професіоналізм Володимира сприяли успішному виконанню бойових операцій, спрямованих на знищення сил противника та утримання українських позицій.

21 жовтня 2025 року, мужньо виконавши військовий обов’язок, в бою за Україну, її свободу і незалежність оператор відділення радіоелектронної боротьби з безпілотними літальними апаратами взводу радіоелектронної боротьби роти радіоелектронної боротьби військової частини А 1556, старший солдат Гонтаренко Володимир Костянтинович загинув внаслідок удару FPV-дрону противника в районі н.п Приморське Запорізької області.

Герої не вмирають! Вони продовжують жити в наших серцях та пам’яті, а їхні імена викарбовуються в історії України. Вічна пам’ять і слава українському Воїну, який захищав рідну Україну і кожного з нас!