Навесні 1982 року бійці корпусу Королівської морської піхоти Збройних сил Великої Британії вирушили на Фолклендські острови воювати з аргентинцями. 

Одна з визначальних битв кількамісячної війни відбулася за острів Дві сестри. Участь у цій операції брав 25-річний англієць Стівен Мартін. 

Королівським морським піхотинцям вдалося встановити контроль над островом за добу. Згодом британські військові змогли здійснити висадку і відбити в аргентинців столицю Фолклендських островів Порт-Стенлі. А пізніше здобути перемогу у війні. 

Стівен Мартін служив у корпусі Королівської морської піхоти чотири роки. Був солдатом, згодом отримав звання молодшого капрала.

Зараз колишньому британському “морському котику” Стівену Мартіну 68 років. Він пенсіонер, але навіть не думає осісти в рідному селі на півдні Англії. Від початку великої війни в Україні він активно допомагає українським захисникам – доставляє на передову дрони, системи Starlink, генератори, зарядні станції. 

Британський ветеран також оббиває пороги рекрутингових центрів, бо прагне підписати контракт із Силами оборони України. І хоч усюди отримує відмови через вік, Стівен Мартін не втрачає надії й готується воювати, демонструючи неабияку мотивацію.

До російського вторгнення в 2014-му знання Стівена про Україну обмежувалися Чорнобильською катастрофою. Коли росіяни окупували Крим, свідомість англійця кардинально змінилася.

“Я був дуже злий, адже Захід обіцяв допомогти Україні у випадку війни, але не зробив нічого, щоб зупинити Путіна під час захоплення Криму. На мою думку, це була перша велика помилка Заходу”, – обурено зазначає британець.

Після нещодавньої поїздки до України Стівен Мартін повернувся додому, тому наше спілкування відбувалося через відеозв’язок. Говорили англійською мовою, але час від часу британець чистою українською вигукував: “Слава Україні!”.

Стівен Мартін детально розповів про свою допомогу українцям, причини бажання воювати проти росіян, та про кроки, які він робить для підписання військового контракту.

Шлях до передової

– Я підтримую Україну, бо війна в жодній іншій країні не викликала в мене такого сильного бажання допомогти, – зізнається Стівен Мартін. 

На його руці видніється синьо-жовте татуювання – тризуб. В домашній шафі – безліч одягу з українською символікою. А на стінах в будинку висять стяги підрозділів ЗСУ, що свідчить про його глибоку підтримку.

Наприкінці лютого 2022-го Стівен Мартін почав шукати на півдні Британії однодумців, які допомагають українцям. За кілька місяців він долучився до спільноти в місті Борнмут.

Очільник організації запропонував Стівену відвезти в Україну два позашляховики та гуманітарну допомогу для військових – їжу та медичні препарати. Один автомобіль був оплачений, а другий потребував купівлі. Стівен швидко зібрав донати британців, додав частину власних коштів і придбав позашляховик.

У червні Стівен Мартін та керівник благодійної ініціативи вирушили до України на автівках, заповнених гуманітаркою. Шлях із Борнмута до Дніпра, де волонтери передали українським бійцям автомобілі, зайняв близько тижня. 

Українські військові повідомили британцям про нагальну потребу в дронах, адже на полі бою набирала обертів технологічна боротьба. Щойно Стівен Мартін повернувся до Британії, він одразу почав купувати для українських бійців безпілотники Mavic. Він навіть отримав ліцензію на пілотування дронів цієї серії, щоб тестувати їх перед відправкою в Україну. 

З початку повномасштабної війни Стівен Мартін передав українським підрозділам понад 30 дронів. Більшість із них волонтер придбав за власні кошти.

Одного разу, коли Стівен Мартін вкотре доставляв безпілотники та гуманітарку бійцям, він залишився ночувати на їхній позиції – у Костянтинівці на Донеччині. У вузькому українсько-британському колі, під канонади та брязкіт чарок із горілкою, до глибокої ночі обговорювали війну.

“Мені було не дуже добре наступного ранку, на відміну від військових. Ці хлопці знають, як випивати, а я – ні”, – з усмішкою згадує волонтер.

Аж раптом усмішка зникає з обличчя Стівена: “Один із командирів, молодий хлопець, який був на посиденьках у Костянтинівці, згодом загинув від пострілу російського снайпера”.

Бажання отримати контракт із ЗСУ

– Вжжууух! Вжжууух! Вжжууух! – FPV-дрон стрімко летить з кімнати в кімнату, оминаючи меблі, а потім вилітає з вікна затишного сільського будинку на півдні Англії. За пультом сивочолий чоловік спортивної статури – Стівен Мартін. Взимку 2025 року родичі та сусіди волонтера спостерігали подібну картину майже щодня.

Дещо раніше, у вересні 2024-го, Стівен Мартін відвідав Центр підготовки операторів безпілотників на заході України. Британець настільки захопився роботою операторів FPV, що вирішив пройти курс. Інструктори порадили йому спершу самостійно здобути базовий досвід керування цими безпілотниками, а потім повернутися до Центру на професійні заняття.

Через кілька місяців самоосвіти Стівен Мартін приїхав з Британії в Україну, щоб стати сертифікованим оператором безпілотників.

Після завершення курсів 68-річний британець вирішив підписати контракт із ЗСУ, аби продовжувати пілотувати FPV, але вже на передовій. 

Рідні Стівена були не в захваті від такої ідеї. Дружина, з якою вони разом уже 13 років, навіть пригрозила розлученням. Але зрештою британцю вдалося пояснити коханій, чому він має надягнути українську форму.

– Я хотів би приєднатися до боротьби України проти Росії, бо я – військовий. І я не згоден з тим, що Путін робить з українцями та вашою країною. Віддав би своє життя, якби знав, що це щось змінить, – каже британський волонтер. – Родина, здається, приймає мене таким, який я є.

На курсах у Центрі підготовки операторів БПЛА кілька військових запрошували Стівена Мартіна підписати контракт саме з їхніми підрозділами.

– Мені дали контакт військового з позивним “Паскуда”, який мав допомогти з контрактом. Я поїхав до нього в Київ, передав свої дані і заповнив заявку. За три дні “Паскуда” повідомив, що мене не можуть прийняти на службу, бо я застарий, – засмучено ділиться Стівен.

Нині мобілізаційний вік в Україні – 25–60 років. Нещодавно Верховна Рада ухвалила закон, який дозволяє громадянам віком 60+ добровільно підписувати контракт із Силами оборони. Але положення цього документа поширюються лише на українців. Це викликає подив, адже в умовах проваленої мобілізації рекрутерам доводиться відсіювати вмотивованих добровольців із необхідною фізичною та профільною підготовкою.

Читайте також: Брати по зброї. Як Україна рекрутує іноземців до свого війська

Стівен Мартін вирішив випробувати долю у Львові. Пройшов співбесіду з командиром одного з тамтешніх рекрутингових центрів. Він зазначив, що хотів би бути пілотом FPV, але не проти обійняти іншу посаду, наприклад, керувати бронетехнікою. І почув від начальника обнадійливе: “Не бачу перешкод для того, щоб ви підписали контракт з українською армією”.

Однак за тиждень командир приголомшив британця новиною – прийняти на службу англомовного громадянина неможливо.

Коли Стівен чекав відповіді від львівського рекрутингового центру, він познайомився з багатьма українськими військовими, які проходять реабілітацію в центрі Superhumans.

– Поляк Пабло воював на Курщині. Під час участі в боях наступив на міну і залишився без ноги. Ще один хлопець втратив на полі бою ногу й обидві руки. Ці бійці багато чим пожертвували під час боротьби з росіянами. Все, що я побачив у Superhumans, дуже страшно, – розповідає британець.

Перед від’їздом до Великої Британії Стівен Мартін подав заявку на підписання контракту з Інтернаціональним легіоном ЗСУ. Він очікує відповіді від військових.

А тим часом Стівен фінансово підтримує Центр підготовки операторів БПЛА, де не лише навчають бійців керувати дронами, але й виробляють FPV для використання на передовій. Також він планує чергову волонтерську поїздку до України.

Ангеліна Страшкулич, УП