Важливий прецедент у правовій практиці України встановлено рішенням щодо застосування санкцій. В центрі уваги опинилася власниця фермерського господарства “Людмила” у Бердянську, діяльність якого на тимчасово окупованій території Запорізької області привернула увагу правоохоронних органів. За інформацією вітчизняної спецслужби, це підприємство було перереєстроване у псевдоорганах влади, створених країною-агресором. Після зміни реєстрації господарство продовжувало функціонувати, регулярно сплачуючи податки до бюджету Російської Федерації та отримуючи дозвільні документи від окупаційної адміністрації. Такі дії були розцінені як такі, що створюють серйозні реальні та потенційні загрози національній безпеці України.

Саме на підставі цих обставин Рада національної безпеки і оборони ухвалила рішення про запровадження обмежувальних заходів, відомих як санкції, стосовно власниці господарства, її чоловіка та свекрухи. Це рішення було введено в дію Указом Президента України, що надало йому повної юридичної сили. Застосування санкцій викликало широкий резонанс, адже воно стосується не лише окремої особи, а й формує загальний підхід до оцінки економічної діяльності на тимчасово окупованих територіях.

Власниця фермерського господарства категорично заперечила всі висунуті звинувачення, наголошуючи на своїй повній непричетності до будь-якої діяльності, яка могла б загрожувати безпеці України. Вона висловила переконання, що застосовані до неї санкції є незаконними, адже, будучи громадянкою України, вона вважає, що закон “Про санкції” не передбачає їх накладання на резидентів країни. Крім того, жінка зазначила, що блокування її банківських рахунків позбавило її, як матір трьох дітей, усіх засобів до існування, що створює значні життєві труднощі.

Що сказав Верховний Суд щодо санкцій за колабораціонізм

Верховний Суд, розглядаючи апеляцію, надав чітке тлумачення правових норм, підкресливши, що закон “Про санкції” надає можливість застосовувати обмежувальні заходи до будь-яких суб’єктів, якщо їхні дії створюють реальні загрози для суверенітету, територіальної цілісності та національної безпеки України. Судова інстанція окремо наголосила, що питання безпеки держави є прерогативою дискреційних повноважень Президента та Ради національної безпеки і оборони. Суд також дійшов висновку, що втручання у діяльність власниці господарства є пропорційним та обґрунтованим, оскільки спрямоване на досягнення законної мети – захисту державних інтересів.

Таке рішення суду є знаковим, адже воно посилює правову позицію держави щодо запобігання економічній співпраці з окупантами. Це рішення чітко окреслює межі дозволеної та недозволеної діяльності на територіях, що перебувають під тимчасовим контролем агресора, підкреслюючи, що будь-яка взаємодія, яка сприяє фінансуванню агресора, може мати серйозні правові наслідки. Відтепер, санкції за колабораціонізм можуть бути застосовані до широкого кола суб’єктів, які здійснюють економічну діяльність на окупованих територіях.

Думка юриста про санкції за колабораціонізм

Відомий юрист Клим Братківський, коментуючи це рішення, зазначив його ключове значення для формування правозастосовчої практики. Він підкреслив, що ця справа фактично створює новий прецедент щодо оцінки діяльності українських громадян на тимчасово окупованих територіях. “Створення чи перереєстрація юридичних осіб у так званих “псевдоорганах влади” та ведення бізнесу, що сплачує податки до бюджету держави-агресора, може бути розцінене як взаємодія з окупаційною адміністрацією”, – пояснює він.

Братківський зауважив, що така діяльність підпадає не лише під механізми санкцій, передбачені законом “Про санкції”, а й під ознаки колабораційної діяльності згідно зі статтею 111‑1 Кримінального кодексу України. Він акцентував на тому, що “Суд фактично визнав, що навіть непряма економічна співпраця з окупантами є загрозою для нацбезпеки”. Це означає, що відтепер будь-які фінансові операції, що сприяють зміцненню окупаційного режиму, будуть розцінюватися як дії, спрямовані проти України. Юрист підкреслює, що підприємці, які мають бізнес на окупованих територіях, повинні усвідомлювати значні ризики такої діяльності, оскільки подальша правозастосовча практика та судові рішення будуть ґрунтуватися на подібних прецедентах. Це рішення є попередженням для всіх, хто продовжує вести господарську діяльність на непідконтрольних територіях, що будь-які дії, які можуть бути трактовані як підтримка окупаційного режиму, тягнуть за собою серйозні правові наслідки, включаючи санкції за колабораціонізм та кримінальну відповідальність.