Сумна звістка для Біляївської громади. З глибоким сумом повідомляємо про втрату нашого земляка, Ганзія Артема Павловича. 20 травня 2025 року, у шпиталі міста Дніпра, після тяжкого поранення, перестало битися серце Артема.

Артем народився 29 квітня 1993 року в мальовничому селі Миронівка, що на Первомайщині Харківської області. У 1999 році він розпочав свій шлях у Миронівській школі, яку успішно закінчив. Його мати виховала його справжнім патріотом – сміливим, добрим і відповідальним. Герої не вмирають, вони назавжди залишаються в наших серцях.

Артем був звичайним сільським хлопцем, який мріяв про світле майбутнє, про мир в Україні та щасливу родину. Але безжальна війна обірвала його молоде, сповнене життя. Він був світлою, позитивною та життєрадісною людиною. Герої не вмирають!

Вчителі згадують його як ініціативного, винахідливого, стриманого і надзвичайно сумлінного учня. Артем завжди був у центрі шкільного життя, готовий прийти на допомогу. Він був з тих, хто завжди казав: «Якщо не я, то хто?»

Клас, у якому навчався Артем, був напрочуд дружним, там не було місця байдужості. І саме Артем був серцем і душею цього колективу, справжнім лідером. Такий учень – це справжній подарунок для будь-якого класного керівника. Герої не вмирають, вони живуть у нашій пам’яті.

У 2010 році, після закінчення школи, Артем вступив до Харківського індустріально-педагогічного технікуму. Після навчання він деякий час працював у Харкові.

У 2018 році був призваний на строкову військову службу до лав Збройних Сил України, після чого підписав контракт і продовжив захищати нашу Батьківщину. Після завершення контракту працював у виправній колонії в місті Первомайський.

Артем був одружений, виховував сина. Його подвиг ніколи не буде забутий. Герої не вмирають!

З початком повномасштабного вторгнення Артем без вагань знову став на захист України. Служив під позивним «БРОНЯ». За цей час отримав два важких поранення, але після реабілітації щоразу повертався до своїх побратимів. До останнього подиху залишався вірним військовій присязі, обравши шлях воїна.

Висловлюємо щирі співчуття родині, побратимам та усім, хто знав Артема. Вічна пам’ять і слава Герою! Низький уклін.