СХИЛЯЄМО ГОЛОВИ У НЕВИМОВНІЙ СКОРБОТІ

Обухівська громада навіки попрощалася з мужнім воїном, відданим патріотом України Полєжаєвим Віктором Васильовичем. Він був солдатом, майстром відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів роти безпілотних авіаційних комплексів стрілецького батальйону 63-ї окремої механізованої бригади. Рідні, колеги, друзі та численні мешканці громади зібралися сьогодні, щоб провести в останню путь справжнього Героя.

Віктор Васильович народився 26 грудня 1980 року у місті Шостка Сумської області. Згодом його родина переїхала до Обухова, де його мати, Лариса Леонідівна, працювала на Київському картонно-паперовому комбінаті. Навчання Віктора проходило у загальноосвітній школі №5, а пізніше він здобував знання у вечірньому відділенні школи №1 імені Андрія Малишка. Життєвий шлях Віктора з ранніх років загартовував його характер. Вже у 16 років він почав працювати на будівництві, а з 18 років його трудова діяльність була пов’язана з Київським картонно-паперовим комбінатом. Також у його професійній біографії були підприємства Обухівщини, зокрема товариство «Інтерфом» та компанія «Аерок».

За сумлінну працю та бездоганне виконання службових обов’язків Віктор Полєжаєв неодноразово відзначався подяками керівництва і користувався заслуженим авторитетом серед колег. Останнім його місцем роботи перед мобілізацією був Київський картонно-паперовий комбінат. У 2024 році Віктор свідомо став до лав Збройних Сил України. Він пройшов відповідне військове навчання у селищі Гончарівське на Чернігівщині, отримавши позивний «Олімп». Герой виконував бойові завдання на Донеччині, зокрема на Лиманському напрямку — в одних з найгарячіших точок фронту, де наші воїни відважно тримають оборону, виборюючи свободу та незалежність України.

Про своє життя на фронті Віктор розповідав небагато, але завжди підкреслював, що його головна місія — захищати своїх дітей та родину. Він був люблячим і турботливим батьком для доньки Даші та сина Дениса, завжди підтримував їх і закликав сумлінно навчатися. Віктор Полєжаєв запам’ятався як щира, справедлива людина, яка завжди говорила правду та приходила на допомогу іншим. У вільний час він любив природу, захоплювався риболовлею, особливо зимовою, збирав гриби та грав у футбол.

За видатні військові заслуги та сумлінне виконання бойових завдань Віктор був нагороджений нагрудним знаком «За сумлінну службу» 63-ї окремої бригади, а також отримував подяки від командування. На жаль, життя мужнього воїна трагічно обірвалося 10 вересня 2025 року під час запеклого стрілецького бою поблизу села Ямпіль Краматорського району Донецької області. Ми висловлюємо найщиріші співчуття його матері Ларисі Леонідівні, дружині Валентині, доньці Даші, сину Денису, усім рідним, близьким, друзям і колегам. Світла пам’ять про Віктора Васильовича назавжди житиме в серцях тих, хто його знав, любив і шанував. Вічна шана та доземний уклін Герою!