Схилімо голови в глибокій пошані перед пам’яттю Валерія Самури.

Сьогодні Германівка знову переживає скорботну подію. Мешканці села провели в останню путь воїна, громадянина, патріота та сміливого чоловіка, Валерія Самуру, чий бойовий шлях є взірцем самовідданості та мужності у виконанні громадянського обов’язку. Валерій Самура віддав своє життя за Україну.

Він залишив по собі героїчний слід та невимовний біль у серцях близьких. Цей біль розділяє з родиною загиблого вся Обухівська громада та жителі Германівки. Валерій Самура – це герой, чий подвиг ніколи не буде забутий.

Герої не вмирають! Вони живуть вічно! Ці слова, що звучать як гімн мужності, подвигу та самопожертві в ім’я життя, присвячені героїчному земляку Валерію Самурі, серце якого перестало битися 15 травня 2025 року.

Самура Валерій Вікторович народився в селі Нетребівка Вінницької області. Рано залишився без батьків. Навчався в місцевій школі, після 9 класів вступив до ліцею, де отримав професію штукатура.
Тривалий час проживав у Вінниці, працював на цукровому заводі. Згодом життя привело його до Одеси та Києва, де працював на будівництвах. У Києві зустрів майбутню дружину Наталію, родом з Обухова. Так він опинився на Обухівщині, де родина оселилася в Германівці.
У 2011 та 2013 роках народилися син Максим і донька Евеліна. Валерій Самура багато працював, займався встановленням пам’ятників, охоче брався за різну роботу. Був щирим, товариським, мав багато друзів і завжди допомагав тим, хто цього потребував.

Коли почалося повномасштабне вторгнення, Валерій Самура добровільно пішов до військкомату, вважаючи, що його місце на фронті. Пройшов підготовку в навчальному центрі в Чернігові, служив у складі Окремої президентської бригади імені гетьмана Богдана Хмельницького, був направлений до Слов’янська та Покровська. Згодом переведений до 22-ї окремої механізованої бригади, служив на території Сумської області. Пам’ять про Валерія Самуру назавжди залишиться в наших серцях.

Служба була важкою. Під час виконання бойового завдання отримав поранення. Валерій Самура мужньо переносив труднощі, не скаржився. Через травми його стан погіршився. Він потрапив до шпиталю у важкому стані.
15 травня 2025 року у Головному військовому клінічному госпіталі Валерій Самура відійшов у вічність…

Він був добрим батьком, любив дітей, приділяв багато уваги їх вихованню. Захоплювався риболовлею і передав цю любов синові, з яким часто рибалив.
Світла пам’ять про Валерія Самуру назавжди залишиться в серцях рідних, друзів і всіх, хто його знав.

Висловлюємо щирі співчуття дружині Наталії, дітям — Ірині, Максиму та Евеліні, сестрі Олені, брату Михайлу.