Петро народився 6 серпня 1987 року в багатодітній сім’ї. Навчався в Печеніжинській школі, після її закінчення працював на різних роботах, ніколи не сидів без діла.

В грудні 2017 року помер батько Василь. Мати залишилась вдовою і він разом з своїми братами і сестрами стали її підтримкою.

Петро з дружиною Любою виховував двох дочок Мартусю та Іринку. Був добрим та люблячим батьком. Завжди тішився успіхам своїх дівчат.

Молодий чоловік ніколи не залишався осторонь подій у нашій країні. Був активним учасником Революції Гідності. Коли розпочалось повномасштабне вторгнення Петро почав допомагати Збройним Силам України, а пізніше добровільно пішов на фронт. За досить короткий термін побував у гарячих точках запеклої війни, пройшов важкий шлях здобуваючи свободу для українського народу.

7 жовтня біля населеного пункту Вербове Запорізької області, загинув внаслідок артилерійського обстрілу, отримавши поранення не сумісні з життям. Кривава війна безжально забрала життя нашого Героя, безстрашного сина України, хорошого, розумного, завжди усміхненого, оптимістичного, гарного товариша. Він ніколи не ховався від труднощів, для нього обов’язок був понад усе.

Пам’ятаємо!

Вічна пам’ять та слава Герою!