🥀 У Вигоді відбулася знакова подія, сповнена щирих спогадів та глибокої поваги – відкриття меморіальної дошки Богдану Федоровичу МЕЛЬНИКУ, непересічній постаті українського театру.

З 1978 року Богдан Мельник очолював Вигодський народний аматорський театр «Карпатська німфа», присвятивши сцені значну частину свого життя. Його творчий доробок вирізнявся багатогранністю, яскравістю та глибиною, а кожна постановка ставала справжньою мистецькою подією. Під його керівництвом виховано не одне покоління талановитих акторів, а залишена ним культурна спадщина є неоціненною.

Заступниця селищного голови Оксана ДАНЧУК згадала Богдана Мельника як митця виняткового таланту, чиє ім’я було відоме далеко за межами України. Вона висловила щирі співчуття та теплі спогади про його вагомий внесок у театральне мистецтво.

🙏 Біля нововідкритої меморіальної дошки отець Василь ПАНЬКІВ відслужив поминальну молитву за упокій його душі.

Подальша частина вечора пройшла у Вигодському будинку культури, де актори театру зібралися для вечора спогадів. Сцена, прикрашена двома кріслами та столиком, символізувала місце, де Богдан Мельник часто ділився думками з колегами.

Захід розпочався молитвою, яка для Богдана Федоровича завжди була невід’ємною частиною творчого процесу перед кожною виставою. Володимир ЛУЦЬКИЙ підкреслив, що для режисера молитва була символом єднання, яке допомагало акторам дарувати глядачам щирість і правду. Навіть за обмеженого бюджету, він умів створювати справжнє театральне диво.

Під час вечора демонструвалися відеозаписи вистав, а колеги та друзі ділилися спогадами:

💭 Володимир СЕМКІВ згадав про глибокий патріотизм Богдана Мельника. Він розповів про постановку «Марусі Чурай» у 1989 році, яка оспівувала Україну та козацтво, ігноруючи тогочасні обмеження радянської влади. Комедійний випадок під час репетиції, коли режисер настільки перевтілився в роль, що справді вдарив колегу, підкреслив його повне занурення у сценічну правду.

💭 Галина КУРУС, зворушена до сліз, зізналася, що саме Богдан Федорович відкрив їй світ театру, дозволивши прожити безліч різних життів у ролях. Його віра в неї була сильнішою за її власну.

💭 Руслан КУРУС поділився веселими історіями, жартами та теплими спогадами про спільну поїздку до Кракова, дякуючи режисеру за те, що театр став для нього справжнім домом.

💭 Мирослав ДЗУНДЗА, друг та помічник у створенні декорацій, відзначив надзвичайну вимогливість Богдана Мельника до кожної деталі сценографії.

💭 Михайло ЛАПЧУК підкреслив постійний пошук життєвої правди в мистецтві та вміння режисера знаходити вихід із найскладніших ситуацій. Його вистави завжди збирали аншлаги, іноді доводилося ставити додаткові стільці.

💭 Віталій ОЛІЙНИК зазначив: «Богдан Федорович давав нам ролі як дзеркала – ось ти, ось твоя правда, ось твоя роль. Він завжди казав: не грай – живи, бо сцена любить лише правду».

💭 Іванна СИМЧИЧ згадала його як благородну, толерантну та виховану людину, яка завжди пам’ятала про дні народження та збагачувала сценарії новими ідеями.

💭 Галина ЛИЦУР-ЩАДЕЙ, нинішній художній керівник театру, поділилася зворушливою історією останніх розмов із Богданом Федоровичем у лікарні. Навіть у хворобі він переймався написанням сценарію та просив поставити виставу «Любов варта всього». Пані Галина пообіцяла виконати його останню волю.

Прем’єра вистави «Любов варта всього», яка отримала підтримку Українського культурного фонду, відбулася у липні цього року.

Учора, під час вечора пам’яті, здавалося, що Богдан Федорович був присутній – його голос ніби лунав за кулісами.

🕯 Пам’ять про Богдана МЕЛЬНИКА, митця, який присвятив життя театру, назавжди залишиться у серцях громади.