Адміністрація президента США Дональда Трампа на початку 2025 року звернулася до уряду України з проханням прийняти на своїй території невизначену кількість осіб, депортованих зі Сполучених Штатів, які є громадянами інших країн. Ця інформація стала відома з документів, які потрапили до видання, що детально описують перебіг подій.

Згідно з документами, пропозиція була передана наприкінці січня високопоставленим американським дипломатом. Вона передбачала розміщення іноземних громадян на території України, незважаючи на повномасштабне вторгнення Росії та відсутність працюючих аеропортів через постійні ракетні обстріли. Це викликало серйозні питання щодо реалістичності та доцільності такого кроку.

Представники української сторони поінформували посольство США, що відповідь буде надана після формування позиції уряду. У документах не вказано, якою була реакція офіційного Києва. Подібні пропозиції були також надіслані іншим країнам, що свідчить про більш широку стратегію Вашингтона.

За даними видання, Україна не прийняла жодного з депортованих зі США іноземців, і немає підстав вважати, що Київ серйозно розглядав цю ініціативу. Анонімні джерела серед українських посадовців стверджують, що це питання не обговорювалося на урядовому рівні. Один з них зазначив, що йому нічого не відомо про будь-які політичні вимоги США щодо цього питання.

У заяві Держдепартаменту США наголошується на важливості “постійної взаємодії з іноземними урядами” для боротьби з нелегальною міграцією та захисту кордонів. Водночас, відомство переадресувало запити щодо суті пропозиції Україні до Міністерства національної безпеки США, яке не надало коментарів. Це підкреслює неоднозначність ситуації та відсутність чіткої позиції з боку американської влади.

Тиск Вашингтона та депортаційна політика

Документи свідчать про плани адміністрації Трампа щодо розширення депортаційної політики та залучення нових механізмів. У матеріалах за січень-травень адміністрація прагнула збільшити кількість країн, готових приймати депортованих осіб, використовуючи стимули та обіцянки покращення відносин.

Кілька країн Латинської Америки, зокрема Сальвадор, Мексика, Коста-Рика та Панама, погодилися приймати осіб, які не є їхніми громадянами. У Сальвадорі, наприклад, президент отримав запрошення до Білого дому, а його адміністрація отримала мільйонні долари на розміщення депортованих у тюрмах. Це демонструє використання фінансових важелів для досягнення політичних цілей.

У деяких випадках, зокрема з Панамою, адміністрація США погрожувала економічними обмеженнями. Яель Шахер, директор гуманітарної організації Refugees International, зазначила, що адміністрація Трампа, ймовірно, зосереджувалася на урядах, які прагнуть підтримки Вашингтона або перебувають у скрутному становищі. Вона вважає, що масштаб американських зусиль є безпрецедентним. Вона відзначила не лише кількість досягнутих домовленостей, а й їхній нерегулярний характер.

Видання також звертає увагу на те, що ще до виборів 2024 року Трамп висловлював готовність використовувати залежність України від військової допомоги США для тиску. Після його вступу на посаду риторика посилилася. Це свідчить про потенційне використання зовнішньої політики для досягнення внутрішніх цілей.

Напруження, за даними джерел, досягло піку в лютому під час розмови Трампа з президентом України Володимиром Зеленським. Послаблення напруги стало можливим після того, як Київ погодився на частину вимог США, зокрема щодо доступу до українських критичних мінеральних ресурсів. Це вказує на складні дипломатичні відносини та прагнення до компромісів.

Транзитні пункти та логістика депортації

Окремі перемовини стосувалися використання третіх країн як транзитних пунктів. На початку березня обговорювалася можливість використання Узбекистану як логістичної бази для депортації громадян Росії та Білорусі через відсутність авіасполучення з Україною. Це демонструє прагнення знайти альтернативні шляхи для реалізації депортаційної політики.

У документі, підготовленому урядом США, зазначено, що представник Узбекистану не заперечив таку можливість. Американська сторона запропонувала низку “стимулів”, включно з телефонним дзвінком або особистою зустріччю лідерів країн. Це свідчить про застосування дипломатичних важелів для досягнення поставлених цілей. Розвиток подій вимагає подальшого аналізу та відстеження.