Президент Сполучених Штатів прагне досягти значних результатів та швидких політичних дивідендів, які б зміцнили його імідж “великого” лідера “великої” нації. Проте інструменти досягнення цієї мети можуть змінюватися. Спочатку він покладав надії на дипломатію, намагаючись звести за стіл переговорів Росію та Україну, а також Ізраїль та ХАМАС. Однак жодна з цих ініціатив не принесла очікуваного успіху. Отже, цілком логічно, що його фокус уваги змістився, а разом з ним і методи: від телефонних дзвінків до бомбардувань. Короткострокові та вигідні кроки часто видаються привабливішими, ніж довгострокові стратегічні розрахунки в зовнішній політиці.

Водночас, вкрай важливо усвідомлювати, що попри існуюче партнерство, інтереси певних країн, як-от Ізраїлю та США, щодо Ірану все ж відрізняються. Можна припустити, що лідер Ізраїлю вміло використовує прагнення до визнання, характерне для його американського колеги.

Інтереси Ізраїлю дедалі більше спрямовані на внутрішні зміни в Ірані. Дестабілізація, зміна режиму при владі, або навіть хаос – будь-що з цього, але точно не лише знищення чи зменшення ядерних можливостей, як заявлялося офіційно на початкових етапах. Це свідчить про глибинніші стратегічні цілі, які виходять за межі традиційного підходу до ядерної програми.

Сполучені Штати, або точніше, їхній лідер, ймовірно, переслідують скромніші цілі – змусити Іран повернутися до переговорів та укласти нову угоду про ядерну безпеку. Отже, абсолютно не виключено, що після навіть серії ударів по Ірану, він вважатиме цілком реалістичним припинити цю ескалацію, підписати нову угоду і “закрити” питання. Однак, існує одне значне “але”, яке може перекреслити ці плани.

Цим “але” є надзвичайно висока ймовірність того, що Сполучені Штати будуть абсолютно неспроможні зупинити процес ескалації вже у всьому регіоні. Це може призвести до неконтрольованого поширення конфлікту, залучаючи все більше регіональних та міжнародних гравців. Занадто багато факторів вказують на зростання напруженості, що робить регіон вразливим до ширшого протистояння.

Дуже показовою є реакція сусідніх арабських країн: усі вони стурбовані можливим перекиданням війни на інші території, зокрема, через імовірні удари Ірану по іноземних військових базах у регіоні. І хоча офіційна влада Ірану досі не висловлюється настільки жорстко, іранські експерти в медіа відкрито обговорюють такий сценарій, підкреслюючи високу напругу.

Ба більше, примітно, що представники Перської затоки прямо зазначають (вустами місцевих експертів): головним бенефіціаром та основною зацікавленою особою у подальшій ескалації є лідер Ізраїлю. Це свідчить про розрізнення між державними інтересами Ізраїлю та власними політичними інтересами її очільника, що може впливати на регіональну динаміку. Загалом, зовнішня політика Трампа, націлена на швидкі перемоги, може мати непередбачувані наслідки.

Сам американський лідер, навіть після нещодавніх ударів, поки що не сприймається як однозначно зацікавлений у подальшій масштабній війні на Близькому Сході. Його стратегія, схоже, сфокусована на досягненні конкретних, обмежених цілей, які можна представити як швидку перемогу.

Для України цей новий фокус уваги американського президента та, як наслідок, світової спільноти – погані новини. Не отримавши бажаних лаврів переможця на українському треку, не варто очікувати значних зусиль щодо зменшення інтенсивності бойових дій. На жаль, нормалізація відносин між Сполученими Штатами та Росією для України теж не вимагатиме якихось значних передумов: американський лідер планомірно повертається до партнерських відносин з РФ, оминаючи своїх вже колишніх європейських партнерів. Це створює додаткові виклики для української дипломатії.

Змінити ці розклади, щоправда, може розгортання масштабної війни на Близькому Сході, адже у гру ще не вступала важлива для України Туреччина, і менш помітний у нашому інформаційному полі, але так само важливий Азербайджан. Ескалація у регіоні може перерозподілити глобальні пріоритети та ресурси, потенційно вплинувши на підтримку України. Обговорення ядерної безпеки та майбутнього Ірану залишаються центральними елементами цієї складної геополітики. Наслідки такої ескалації прямо впливатимуть на Україну та її становище у міжнародних міжнародних відносинах.