Сьогодні безмежна скорбота охопила Великомостівську громаду…

Ми знову зустріли свого Героя, Михайла Рудого, на колінах, з молитвами, зі сльозами в очах і з безмежною вдячністю в серцях.

Йому було лише 35 років. Він не встиг одружитися, не встиг створити сім’ю, але встиг зробити найвеличніший вчинок — віддати своє життя за свободу і незалежність України.

Михайло був людиною честі, доброти та віри. Він завжди приходив на допомогу, незалежно від того, чи це свої, чи чужі. Його серце було наповнене вірою в Бога, а молитви — ревними й щирими.

Його загибель залишає рану у серці не лише батьків, але й братів, сестер, друзів, побратимів і всієї громади.
Усі, хто знав Михайла, схиляють голови в скорботі й дякують йому за безстрашність, самопожертву і любов до України.

Цей день залишиться в пам’яті як день втрати, але водночас і як день незламної гордості за нашого Героя.

Вічна пам’ять тобі, Михайле…
Герої не вмирають, вони назавжди живуть у наших серцях!