Сьогодні Білоцерківська громада охоплена глибоким сумом, отримавши трагічну звістку про загибель нашого земляка – старшого солдата Олексія Душкіна, 1984 року народження. Ця сумна подія нагадує про непоправну ціну, яку Україна платить у боротьбі за свою свободу та незалежність.

Олексій Миколайович, справжній патріот і відданий захисник, служив старшим оператором взводу протитанкових ракетних комплексів в одній з військових частин. Його військовий обов’язок він виконував з повною самовіддачею, розуміючи важливість своєї місії. Професіоналізм та відвага були невід’ємними рисами характеру Олексія, які він демонстрував щодня, перебуваючи на передовій.

Смерть наздогнала нашого воїна 2 липня цього року під час виконання бойового завдання. Це сталося у гарячій точці — в районі населеного пункту Зелене Поле Донецької області, де українські захисники щоденно протистоять жорстоким атакам ворога. Кожна втрата на цій війні відлунюється болем у серці кожного українця, і загибель Олексія Душкіна стала ще однією незагойною раною для його рідних, близьких та всієї громади.

Олексій Миколайович до останнього подиху залишався вірним військовій Присязі на вірність Українському народу. Його самовідданий вчинок є символом незламності та мужності всіх, хто стоїть на захисті нашої держави. Пам’ять про загиблих героїв, таких як Олексій Душкін, є нашим священним обов’язком. Саме завдяки їхній жертовності ми маємо надію на мирне майбутнє.

Білоцерківська громада пишалася своїм сином і тепер сумує разом з його родиною. Ця втрата є особистою для кожного, хто знав Олексія, і важкою для всієї спільноти. Його подвиг ніколи не буде забутий. Ми схиляємо голови у скорботі, вшановуючи пам’ять справжнього героя. Його ім’я буде вписане золотими літерами в історію визвольної боротьби України.

У цей надзвичайно важкий час висловлюємо глибокі співчуття родині, друзям та побратимам Олексія Душкіна. Важко знайти слова втіхи, коли серце розривається від болю. Нехай світла пам’ять про Героя, який віддав своє життя за Україну, стане підтримкою у цій невимовній скорботі. Його самовіддана загибель має бути для нас стимулом до подальшої боротьби за світле майбутнє, за яке він так відважно бився.

Наш обов’язок – пам’ятати про кожного воїна, який поклав своє життя за Україну. Їхня мужність і жертовність є фундаментом нашої перемоги. Вічна пам’ять і слава Герою!