Сьогодні біля Екрану пам’яті відбувся урочистий реквієм, присвячений Дню пам’яті захисників України. Цей день є глибоким нагадуванням про всіх, хто віддав найцінніше — своє життя — за незалежність, суверенітет та територіальну цілісність нашої держави. Ми схиляємо голови перед їхнім подвигом.

Дата 29 серпня обрана не випадково, вона встановлена на честь пам’яті про Іловайську трагедію 2014 року, коли сотні відважних українських воїнів загинули, виходячи з оточення ворога. Цей день навіки закарбувався болем у серці кожного українця, ставши символом втрат і героїзму.

У нашій громаді «Свічка пам’яті» та квіти, покладені до Екрану пам’яті, стали символами скорботи та безмежної вдячності. На Екрані пам’яті викарбувані імена наших земляків, чий подвиг продовжує надихати нас. Їхній подвиг — це вогонь, що освітлює шлях нації до омріяної Перемоги.

Під час спільної молитви громаду підтримав адміністратор церкви Преподобної Параскеви Терновської, отець Михайло Канчалаба. Він мудро зауважив, що саме цього дня церква вшановує Усікновення Чесної Голови Івана Хрестителя — великомученика за правду. «Жертва Івана Хрестителя та жертва наших захисників мають спільне коріння — це незламна любов до правди. Іван Хреститель помер за істину Божу. Наші захисники віддали життя за правду українську. Минуло понад дві тисячі років, а пам’ять про Івана Хрестителя жива. Так само вічно житиме і пам’ять про наших Героїв — бо їхня жертовність не є марною», — наголосив він. Його слова стали містком між минулим і сьогоденням, потужно нагадуючи, що подвиг, зроблений із щирої любові, ніколи не зникає, а лише трансформується у вічну пам’ять.

Сільський голова Анатолій Кулик звернувся до присутніх з проникливою промовою, що лунала як заклик і як урочиста обітниця: «Український народ платить страшну ціну — сльозами, болем, втратами. Але пам’ять потрібна не мертвим — вона вкрай необхідна живим. Вона потрібна, щоб родини загиблих героїв щодня відчували нашу непохитну вдячність і всебічну підтримку. Ми зобов’язані допомагати тим, хто зараз боронить нашу країну на передовій. Війна триватиме, доки ми не здобудемо повну перемогу над злом. А переможемо ми неодмінно, адже українці — це не раби, а вільний, незламний народ. Рабів до раю не пускають — і наші Герої показали нам цю фундаментальну правду ціною власного життя. Починаймо кожен день із найсильнішої нашої зброї — молитви. Бо саме молитва та наша єдність наближають нас до Перемоги, яку український народ заслужив своїми жертами».

У тиші та спільній молитві ми вклоняємося тим, хто став надійним щитом для нашої країни. Їхній подвиг — це непохитний камінь, на якому стоїть наша держава. Їхня пам’ять — це невгасимий вогонь, що освітлює наш шлях. Їхня жертва — це непорушна правда, заради якої ми живемо і продовжуємо боротьбу.