Сьогодні ми згадуємо першу річницю загибелі Олександра Лищука, мужнього захисника України, жителя села Карабелівка. Його ім’я назавжди вписане в історію визвольних змагань нашої держави. Олександр, якого всі знали як Сашка, народився 6 травня 1989 року і все своє життя провів у рідному селі Карабелівка. Після здобуття середньої освіти він працював у сільському господарстві, віддаючи сили рідній землі.

Мобілізація стала важливою сторінкою в його біографії 7 липня 2024 року. Олександр став стрільцем-снайпером, гідно захищаючи Україну разом із побратимами з 79 окремої десантно-штурмової Таврійської бригади. Його останній бій, сповнений героїзму, відбувся 9 вересня 2024 року на Покровському напрямку, біля села Костянтинівка. Майже сім місяців родина та близькі перебували у невизначеності, адже Олександр вважався зниклим безвісти. Черговий обмін тілами та результати ДНК-експертизи, на жаль, підтвердили найстрашніші побоювання – загибель нашого земляка.

Вдома на Олександра чекали його любляча мати, дружина та маленький син. Їхнє горе неможливо описати словами. Ця втрата є глибоким ударом не лише для родини, а й для всієї громади.

За виняткову мужність, самовідданість та героїзм, проявлені у захисті суверенітету та територіальної цілісності України, а також за відсіч збройної агресії російської федерації, Солдата Лищука Олександра Володимировича було посмертно нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня, згідно з Указом Президента України. Ця нагорода є виявом найвищої поваги до його подвигу.

Захиснику назавжди залишиться 35 років. Його жертовність та відвага слугуватимуть прикладом для майбутніх поколінь. Ми пам’ятаємо кожного, хто віддав своє життя за нашу свободу. Світла пам’ять, низький уклін та вічний спокій тобі, Олександре Володимировичу. Нехай твоя добра душа спочиває в мирі.