Сьогодні виповнюється перша річниця, як при виконанні бойового завдання із захисту України, загинув Віталій Дмитрович МЕЛЬНИК, житель селища Теплик. Його життя, віддане за свободу, стало прикладом мужності та самовідданості. Віталій був відкритою та щирою людиною, завжди готовою прийти на допомогу. Він підтримував зв’язок з військовими та їхніми родинами, надихаючи своїми добрими та хоробрими справами. Народився Віталій 16 грудня 1975 року в Теплику, де пройшли його дитинство та юність. Він закінчив Теплицьку школу №1, а згодом здобув професію в аграрній сфері. Понад 12 років Віталій сумлінно працював головним інженером СТОВ «Ренет», демонструючи відповідальність та професіоналізм. Вдома він був люблячим чоловіком і турботливим батьком, створивши міцну та щасливу родину. З початком повномасштабної війни Віталій активно займався волонтерством. Він завжди був на зв’язку з воїнами на фронті, знаючи про їхні нагальні потреби та докладаючи максимум зусиль для їх задоволення. Його відданість справі та співчуття не знали меж. 24 липня 2024 року Віталій приєднався до лав Збройних Сил України за мобілізацією. Він проходив службу у 2 розвідувальному відділенні розвідувального взводу, де став справжнім другом, побратимом та однодумцем. Його мужність та готовність брати на себе відповідальність були беззаперечними. На жаль, 19 жовтня 2024 року поблизу населеного пункту Добропілля Покровського району Донецької області, Віталій Дмитрович загинув під час виконання бойового завдання. Захиснику назавжди 48 років. Його ім’я назавжди вписане в історію визвольної війни за Україну, як ім’я справжнього героя. В наших серцях Віталій Дмитрович залишиться як незламний друг, відданий побратим та надійний однодумець. Він був тим, хто не боявся труднощів та завжди брав на себе відповідальність. Ми пам’ятаємо його самовідданість, його посмішку і його безмежну любов до України. Світла пам’ять, низький уклін та вічний спокій тобі, Віталію Дмитровичу. Нехай твоя добра душа спочиває в мирі. Ми пам’ятаємо…