Сьогодні виповнюється три роки, відколи героїчно загинув Ігор Анатолійович Бартко, захищаючи Україну. Його життя, віддане за волю та незалежність нашої держави, стало прикладом незламності духу.

Ігор Анатолійович народився та виріс у Теплику, де здобув середню освіту, закінчивши Теплицьку школу. Подальші знання він здобував у Барському автодорожньому технікумі. Після цього була служба в залізничній міліції, а згодом – робота у різних секторах економіки, де він проявляв себе як сумлінний працівник.

Однак доля розпорядилася так, що справжня місія Ігоря Анатолійовича розпочалася ще у 2016 році. Тоді він вперше був призваний на службу до Збройних Сил України, щоб стати на захист Сходу нашої країни від російського агресора. Цей досвід став переломним, і коли Батьківщина знову потребувала його допомоги, у травні 2022 року, Ігор вдруге пішов на фронт.

3 вересня, біля населеного пункту Сухий Став на Херсонщині, Ігор Бартко, якому навіки залишився 51 рік, героїчно загинув. Він до останнього подиху боронив рідну землю у жорстокій війні з московитами, вірно виконуючи свій обов’язок.

Після себе Ігор Анатолійович залишив найрідніших: дружину, сина та двох доньок, які пам’ятатимуть його як люблячого чоловіка та батька. Його енергія, стійкість і неабияка сміливість стали невід’ємною частиною його життя. Без вагань він став на захист Батьківщини, до останнього подиху залишаючись вірним військовій присязі та своїй країні. Таким був Ігор Анатолійович, і таким він назавжди залишиться в пам’яті.

Немає нічого ціннішого за людське життя, але життя, віддане за Батьківщину, набуває величного, неперевершеного сенсу. Світла пам’ять про Бартка Ігоря Анатолійовича назавжди вписана золотими літерами в сторінки історії визвольних змагань за незалежність України. Його образ навіки залишиться в наших серцях.

Низький уклін та вічний спокій тобі, Ігоре Анатолійовичу. Нехай твоя добра душа спочиває в мирі.