🏗️ Сьогодні виповнюється 150 років від дня народження видатного українського архітектора, інженера та педагога Олександра Вербицького, чий внесок у формування архітектурного образу Києва є неоціненним. Вербицький, представник стилю модерн, залишив по собі низку значущих споруд у столиці, а на його честь названо одну з вулиць Дарницького району.

Життєвий шлях Олександра Вербицького розпочався у родині техніка-будівельника. У 1892 році він успішно закінчив Севастопольське реальне училище, а вже у 1898 році здобув освіту в Санкт-Петербурзькому інституті цивільних інженерів, демонструючи видатні здібності, за що був нагороджений двома золотими та однією срібною медалями. Цей успіх відкрив йому двері до світу професійної архітектури.

У 1898 році, за запрошенням професора І. Кітнера, Вербицький переїхав до Києва. Тут він одразу долучився до проєктування інтер’єрів Київського політехнічного інституту, одного з провідних навчальних закладів того часу. Його талант швидко був оцінений, і він почав брати участь у важливих міських проєктах.

У період з 1899 по 1901 рік Вербицький працював помічником відомого архітектора В. Ніколаєва. Разом вони працювали над спорудженням міського театру, який сьогодні відомий як Національна опера України. Цей досвід став важливим етапом у формуванні його професійного стилю.

З 1901 по 1933 рік Вербицький обіймав посаду архітектора Управління Південно-Західної залізниці. За цей час він створив численні проєкти, що включали вокзали, віадуки, депо, заводи, навчальні заклади, лікарні та житлові будинки. Його робота для залізниці мала значний вплив на розвиток транспортної інфраструктури регіону.

Педагогічну діяльність Олександр Вербицький розпочав у 1909 році. Він викладав у технічних та мистецьких закладах Києва, відіграв ключову роль у створенні Київського архітектурного інституту. З 1937 по 1955 рік він очолював майстерню архітектурного проєктування в Київському художньому інституті, виховуючи нове покоління архітекторів.

Крім професійної діяльності, Вербицький був людиною широких інтересів. Він багато подорожував Італією, Францією, Німеччиною та Австрією, вивчаючи світову архітектурну спадщину. Також він займався живописом, графікою та публікував наукові статті з архітектури, роблячи свій внесок у розвиток теорії та практики.

На початку своєї кар’єри Вербицький майстерно використовував форми історичних стилів та раціоналістичного модерну. Згодом він звернувся до конструктивізму, успішно переосмислюючи його в українському національному дусі та обережно додаючи елементи декору. Цей синтез стилів зробив його роботи унікальними.

Найвідомішим твором Олександра Вербицького є залізничний вокзал у Києві (1927–1933), створений у співавторстві з П. Альошиним. Цей проєкт переміг у закритому конкурсі, підтвердивши геніальність його авторів.

Серед інших значних проєктів Вербицького слід відзначити: Київську контору Державного банку (тепер Національний банк України, 1902–1905, у співавторстві з О. Кобелєвим), паперову фабрику в Малині та вокзал станції Ковель (1907), Ковельську гімназію та цукровий завод у Верхнячці (1910). Він також спроєктував низку прибуткових будинків у Києві за адресами: вул. Богдана Хмельницького, 32; вул. Марії Заньковецької, 7 (обидва — 1904); вул. Лютеранська, 15 (1908); вул. Рейтарська, 20/24 (1912). Не можна не згадати будинок міської квиткової каси (вул. Пушкінська, 14, 1910) та комплекс будівель для безпритульних дітей у Черкасах (1916).

Олександр Вербицький відійшов у вічність 9 листопада 1958 року у Києві. Він похований на Лук’янівському цвинтарі, залишивши по собі багату архітектурну спадщину, що досі прикрашає українські міста. Його спадщина є важливим елементом історії української архітектури.

#ДарницькіВулиці