Дата: 10.10.2025 16:00

Кількість переглядів: 3

Сьогодні Волочиська громада з глибоким сумом та шаною прощалася зі своїм Героєм — Кокшаровим Денисом Вікторовичем, старшим солдатом 71-ої окремої єгерської бригади Десантно-штурмових військ ЗСУ. Його відвага та самопожертва стали прикладом для багатьох, але війна забрала життя цього мужнього воїна надто рано. Його втрата — це невимовний біль для всієї громади та країни.

Життя Дениса обірвалося 29 січня 2025 року під час виконання надзвичайно важливого бойового завдання. Це сумна звістка стала черговою раною на серці України, ще однією обірваною долею, яка назавжди залишиться в пам’яті. Кожна така втрата нагадує про ціну миру та свободи, за яку борються наші захисники.

Денис Кокшаров народився 7 квітня 1988 року в місті Магдебург, Німеччина. Однак його серце завжди належало Україні. З дитинства він виховувався в українських традиціях, а його любов до Батьківщини лише зростала з роками. Навчався у Волочиській ЗОШ №5, де здобув міцні знання, а пізніше отримав педагогічну освіту в Кам’янець-Подільському національному університеті імені Івана Огієнка. Він обрав шлях вчителя, працюючи викладачем фізики у Тарнорудській школі, передаючи свої знання та любов до науки учням.

Його шлях захисника розпочався з строкової служби у Збройних силах. Згодом він продовжив військову службу в Тернополі. У 2014 році, коли Україна зіткнулася з першими викликами агресії, Денис був учасником АТО. Цей період випробувань змусив його ще більше цінувати мир та захищати свою країну. Після народження сина, він прийняв рішення звільнитися, щоб бути поруч із найріднішими, але доля мала інші плани.

Повернувшись до цивільного життя, Денис працював водієм у Волочиському ЖЕКу, а згодом — у сфері пасажирських перевезень. Він був відомий своєю щирістю, відкритістю та глибоким відчуттям справедливості. Любив життя у всіх його проявах, будував плани, мріяв, але понад усе цінував свою сім’ю.

З початком повномасштабної війни, усвідомлюючи свій обов’язок перед Батьківщиною, Денис знову став до лав захисників. У жовтні 2024 року його було мобілізовано. Пройшовши необхідне навчання, він став мужнім воїном 71-ої єгерської бригади, готовим боронити українську землю.

23 січня 2025 року, на світанку, Денис вирушив на бойове завдання, з якого, на жаль, не повернувся. Останні слова, сказані рідним: