Сьогодні вся Україна стає єдиною в скорботі, запаливши у вікнах свічки, що символізують душі загиблих від голодомору.

«Тройки із червоноармійцями вулицями ходили і все забрали», «де, який господар був, то всіх понищили», «бунтували, то їх приїхали і забрали на Соловки», «так багато померло, що не рахували» – ці фрази зі свідчень людей, яким вдалося пережити голодомор є доказами неймовірно жорстокого, нелюдського й цілеспрямованого винищення української нації.

Забравши хліб й замордувавши голодом мільйони, вони мали на меті зламати наш дух й стерти пам’ять про свободу. Однак ми вистояли і не втратили наше прагнення дихати вільно й бути собою. Тож схилімо голови у скорботі, згадаймо у тихій молитві закатованих голодом, запалімо свічку, бо кожна така свічка — це голос тих, хто вже не зможе розповісти про свою правду і біль…