Сьогодні вшановуємо світлу пам’ять загиблого 24 жовтня 2024 року захисника України, Григоренка Сергія Миколайовича. Його життя, віддане служінню Батьківщині, назавжди закарбується в історії нашої держави як приклад незламності та мужності.

Сергій Григоренко народився 4 липня 1980 року в мальовничому селі Старий Остропіль, що на Хмельниччині. Його шлях до знань розпочався у Староостропільському навчально-виховному об’єднанні І-ІІІ ступенів. Після здобуття шкільної освіти, він вступив до Новоселицького професійно-технічного училища, де здобув цінну професію водія-механіка, яка стала в нагоді йому як у мирному житті, так і на передовій.

У мирний час Сергій Миколайович був відомий своєю працьовитістю та відданістю роботі, зокрема, він успішно працював у будівельній сфері. Однак, з початком повномасштабного вторгнення, його серце сповнилося бажанням захистити свою країну. 3 лютого 2023 року він добровільно вступив до лав Збройних Сил України, приєднавшись до військової частини А4447 та ставши невід’ємною частиною 33 окремої механізованої бригади (33 ОМБр).

Відвага, непохитна віра у перемогу України та глибока любов до своєї землі допомагали Сергію крізь усі складнощі та випробування війни. Він безстрашно захищав суверенітет та незалежність нашої держави, пройшовши не одну гарячу точку. Сергій Миколайович був не просто солдатом, а одним із найкращих воїнів, на якого завжди можна було покластися.

На жаль, 24 жовтня 2024 року, під час виконання надзвичайно важливого бойового завдання в районі населеного пункту Дачне, що на Донеччині, солдат Григоренко Сергій Миколайович героїчно загинув. Його останнім подвигом стала оборона нашої землі.

За виняткову особисту мужність, самовіддані дії, проявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, а також за вірність військовій присязі, солдата Григоренка Сергія Миколайовича було посмертно нагороджено орденом “Полеглого воїна” згідно з Указами Президента України. Його ім’я назавжди вписане золотими літерами в історію України.