Сьогодні ми вшановуємо пам’ять нашого Героя, Сіргуна Василя Анатолійовича, який загинув 19 вересня 2022 року, відстоюючи незалежність України. Його життя – це приклад незламності та відданості рідній землі.

Василь Анатолійович народився 12 лютого 1963 року в мальовничому селі Губин на Хмельниччині. Його шлях до захисту Батьківщини почався з отримання професії машиніста електровоза у Красно-Лиманському залізничному професійно-технічному училищі в 1980 році. Перші кроки у професійному житті були пов’язані із залізницею: у 1982 році він працював помічником машиніста електровоза. Згодом, з 1985 року, Василь Анатолійович здобував досвід як моряк, працюючи матросом-камбузником, розширюючи горизонти свого життя.

З 1995 року Василь Анатолійович зайнявся приватним підприємництвом, демонструючи свою активну громадянську позицію та бажання розбудовувати країну. Однак, з початком повномасштабного вторгнення, 24 лютого, він без вагань звернувся до військового комісаріату. Його рішення було твердим – захищати незалежність українців. Добровільно призвавшись на військову службу, він був направлений до військової частини А3719. З 30 березня 2022 року, виявивши надзвичайну мужність, Василь Анатолійович був прикомандирований до частини А0998 у складі 24 окремої механізованої бригади ім. Короля Данила, дислокованої у місті Яворів, Львівської області.

Останній, але найгероїчніший бій, Василь Анатолійович Сіргун прийняв 19 вересня 2022 року біля села Безіменне на Херсонщині. До останнього подиху він мужньо стояв на захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, протистоячи жорстокій агресії російських загарбників. Його самопожертва стала прикладом для багатьох.

За видатні заслуги перед громадою та країною, Василя Анатолійовича було удостоєно званням «Почесний громадянин» міста Хмельницького. Його подвиг відзначено найвищими нагородами: 21 жовтня 2023 року, вже посмертно, командуванням військової частини А0998 він був нагороджений орденом «Хрест Героя», а також отримав від Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України «Орден за Мужність». Ці нагороди – лише малий вираз вдячності за його героїзм.

Вічна пам’ять та незгасна слава Герою! Його ім’я навічно закарбується в історії України як символ мужності та самовідданості.