Сьогодні ми вшановуємо пам’ять сотень тисяч українців, які були примусово виселені зі своїх історичних земель – Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Південного Підляшшя, Любачівщини та Західної Бойківщини. Ця трагедія, що розгорнулася у 1944–1951 роках, стала наслідком цинічних домовленостей між радянським та польським комуністичними режимами. Ці угоди передбачали зміну повоєнних кордонів та так званий «взаємний обмін населенням». Те, що було заявлено як «добровільне переселення» етнічних українців, насправді перетворилося на одну з наймасштабніших насильницьких депортацій в історії після Другої світової війни. Майже 700 тисяч людей були позбавлені своїх домівок, майна, а також культурної та історичної спадщини. Ми пам’ятаємо цю трагедію, адже історія часто повторюється. Цинічна практика примусового переміщення населення, яку застосовували комуністичні режими, нині, на жаль, продовжує росія. Це особливо очевидно на тимчасово окупованих територіях України, де загарбники вдаються до схожих злочинів. За офіційними даними, щонайменше 20 тисяч українських дітей були викрадені та незаконно вивезені до російської федерації. Комісія ООН вже визнала депортацію українських дітей росією воєнним злочином. Ці події викликають глибоке обурення та підкреслюють важливість збереження пам’яті про жертв примусових виселень 1944–1951 років. Наша пам’ять – це запорука того, що подібні трагедії не повторяться. Медіарегулятор закликає телерадіоорганізації вшанувати пам’ять українців, які стали жертвами цієї жорстокої депортації. Суспільство має знати правду та пам’ятати про гіркий досвід минулого, щоб краще розуміти сучасні реалії та протистояти новим викликам. Важливо пам’ятати, що кожне примусове виселення, кожна депортація – це глибока рана в історії народу, яка потребує осмислення та вшанування. Ми не маємо права забувати.