🕯️🇺🇦 Сьогодні Війтовецька громада провела в останню земну дорогу свого Захисника — Артема Совінського, незламного борця, справжнього козака за духом і серцем, який повернувся до рідного дому на щиті. Громада зустріла свого Захисника з квітами та прапорами. Жалобну процесію супроводжував кортеж автомобілів із державними та червоно-чорними стягами. Сотні людей прийшли віддати останню шану своєму Герою.

У місцевому храмі було звершено спільну молитву за упокій душі Артема, щоб Господь прийняв його у Свої небесні обійми. Під час прощального мітингу звучали вірші самого Артема. Війтовецький селищний голова подякував батькам за виховання сина — справжнього патріота України. Староста Олександр Бородай наголосив, що Артем був надзвичайною, світлою та доброю людиною. Теплими спогадами про шкільні роки поділилася його перша вчителька. Пан Володимир присвятив Захисникові зворушливі поетичні рядки.
Після цього жалобна процесія вирушила на місцеве кладовище, де Героя поховали з усіма військовими почестями.
Державний Прапор України, яку до останнього подиху захищав Артем Совінський, було передано його матері. Побратими також вручили родині бойовий стяг бригади та нагороду Артема.

Життєвий шлях Артема — це історія мужності, працьовитості та безмежної любові до рідної землі. Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, він повернувся з-за кордону, щоб стати на захист Батьківщини, адже не міг залишатися осторонь долі України.
Його бойовий шлях був сповнений небезпек, випробувань і щоденної боротьби за свободу українського народу. Артем був особливим воїном — мужнім, відповідальним, відданим своїй справі та побратимам. Неодноразово заводив своїх хлопців на позиції та виводив із найнебезпечніших ділянок фронту, беручи на себе відповідальність за життя кожного. Він пройшов найгарячіші напрямки російсько-української війни: Херсонщину, Сумщину, Запорізький напрямок, Бахмут, Курщину. Тричі зазнавав поранень, але щоразу знаходив у собі сили повертатися до строю, залишаючись вірним військовій присязі та своєму обов’язку.
Його мужність, стійкість і самопожертва назавжди залишаться прикладом справжнього воїна, який до останнього подиху стояв на захисті рідної землі та свого народу.
Ми втратили не просто воїна і не просто оборонця. Ми втратили молоду, щиру, сильну духом людину з чіткою громадянською позицією. Ми втратили вогонь, який запалював інших, надихав, додавав сил і віри.
А ще ми втратили талановиту, світлу й творчу людину. Навіть у найважчі часи душа Артема говорила через поезію. У кожному рядку його віршів жили щирі почуття, любов до рідної землі, біль війни та віра в Перемогу.
Світла пам’ять про Артема Совінського назавжди залишиться в серцях рідних, побратимів, друзів і всіх жителів громади.
Вічна пам’ять і слава Герою України. 🇺🇦🕯️
Герої не вмирають. Вони навіки залишаються у строю нашої пам’яті.