Сьогодні Вінницька громада прощається з полеглими захисниками:
?Патченком Денисом
?Сукманюком Андрієм

Воєнні шляхи для Дениса Патченка розпочались у 2014 році. Чоловік за покликом серця став на захист України. У період АТО/ООС на його воєнну долю випали важкі випробування, зокрема під селищем Піски Покровського району та Павлопіль Маріупольського. А з початком повномасштабного вторгнення росії Денис знову пішов обороняти Батьківщину. Був старшим солдатом у 35-й окремій бригаді морської піхоти імені контрадмірала Михайла Остроградського. Брав участь у важких боях на півдні країни. За тиждень до звільнення Херсона дістав чергове поранення – цього разу надзвичайно важке, але, не долікувавшись, знову повернувся до своїх побратимів. Наслідки бойових травм загострилися у 2023 році під час зіткнень із ворогом під Бахмутом. Після цього була тривала боротьба за його життя у багатьох клініках, але всі зусилля медиків виявилися марними. Серце воїна зупинилося 22 серпня. Денису навічно залишиться 38 років…

Народився Денис Патченко 1 листопада 1985 року у Вінниці. Закінчив 22-гу загальноосвітню школу, відслужив у армії та розпочав свій трудовий шлях. Втім, коли росія рушила на нашу землю, усі його думки та справи були пов’язані з Україною, її захистом. Вдома на оборонця чекали батьки та дружина з маленькою донечкою, якій наразі 6 років…

«Для батьків їхні діти звичайно найкращі. І я можу багато гарного розповісти про свого сина. Але хай краще про нього говорять люди. Впевнений, що Денис нікого не образив, нікого не зрадив, – каже батько Небесного Воїна Сергій Леонідович. – За це я дуже ним горджуся. Він був справжньою людиною і воїном. Українцем – ні вправо, ні вліво…»

Церемонія прощання із Денисом Патченком розпочнеться сьогодні о 10:00 у ритуальній залі за адресою: вул. Підлісна 2-А.

Поховають воїна об 11:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.

Андрій Сукманюк добровольцем долучився до захисту України вже у березні 2022 року. Воював у лавах 14-ї бригади оперативного призначення Національної Гвардії «Червона калина». Був сержантом, командиром бойової машини. Зі своїми побратимами тримав оборону на Хмельницькому, Запорізькому, а також Луганському напрямках, де найважчі бої точилися під селом Оріхове. А пізніше протистояв російському агресору на Донеччині. Свій останній бій воїн прийняв поблизу села Гродівка Покровського району 21 серпня. Йому було лише 53 роки…

Рідні розповідають, що за сумлінне виконання військових завдань Андрій Володимирович отримав чимало грамот від командування частини та найбільшою винагородою для нього була повага побратимів.

«Для молодших із них Андрій був за батька: наставляв та захищав. А вони його слухались. Вмів і добре нагодувати, і техніку полагодити. За це та гарні вуса й отримав свій позивний Бульба – за ім’ям відомого гоголівського персонажа. Андрій першим рвався у бій. Казав, що хлопцям ще потрібно сім’ї створювати та Україну відбудовувати….» – розповідає дружина полеглого Героя Світлана Михайлівна.

Народився Андрій Сукманюк у Вінниці 13 жовтня 1970 року. Закінчив 13-ту загальноосвітню школу, а за професійною освітою водія подався до Закарпатської області. Там і зустрів своє кохання. Разом із дружиною зростив у місті над Бугом двох донечок. У цивільному житті займався ремонтом осель, мав золоті руки та серце, за що його любили та цінували.

«Батько мав із мамою 19 листопада відзначити 30 річницю шлюбу – перлове весілля. А ще дуже мріяв дочекатися внуків… На жаль, цьому не судилося здійснитися…», – зітхає донька Олена.

Церемонія прощання із Андрієм Сукманюком розпочнеться об 11:00 за адресою: вул. О. Антонова,44. А о 12:00 поминальну службу за воїном відслужать у Спасо-Преображенському кафедральному соборі.

Чин поховання Захисника відбудеться о 13:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.

Щирі співчуття рідним та близьким. Вічна пам’ять та слава Героям!