У селі Цвітне відбулася важлива подія: односельці зібралися разом, щоб віддати шану тим, хто віддав життя за свободу та незалежність України. Цей пам’ятний день став нагодою для суспільства зосередитись на вдячності та повазі до загиблих Захисників.

Сьогодні в цей пам’ятний день відбулось урочисте відкриття пам’ятного знаку нашому земляку, Захиснику, Герою – СВИРІПІ ВІКТОРУ БОРИСОВИЧУ, повідомила староста села Цвітне С. Ружичева.

Свиріпа Віктор Борисович, народжений 19 вересня 1973 року в селі Глодоси Новоукраїнського району Кіровоградської області, пройшов шлях від шкільних років до захисту Батьківщини. Навчаючись у Глодоській середній школі з 1980 по 1989 рр., він здобув середню освіту. У 1991 році закінчив Кіровоградську АШ ДТСААФ, отримавши кваліфікацію водія.

Строкову службу в армії проходив у Чернігові з 1992 по 1993 рік. Після демобілізації повернувся до рідного села Глодоси, працював у колективному господарстві. У 1995 році зустрів майбутню дружину Наталію, одружився, і невдовзі в сім’ї народився син Віталій. Згодом родина переїхала до села Цвітне, батьківщини дружини. Віктор Борисович знайшов роботу в ТОВ «ОЛТО» різноробочим. У 1997 році народилася донька Любов. Він віддав підприємству майже три десятиліття вірної праці, аж до 12 червня 2023 року, коли був мобілізований для захисту України.

Пройшовши місячну військову підготовку, Віктор Борисович приєднався до лав ЗСУ, служив у 59 окремій мотопіхотній бригаді імені Якова Гандзюка під позивним «Дід». Його бригада обороняла кордони на Донецькому напрямку. Незважаючи на отримані контузії та лікування, він неодноразово повертався на передову.

16 лютого 2024 року під час запеклих боїв біля населеного пункту Первомайське Донецької області зв’язок з воїном було втрачено. 17 лютого рідні отримали сумну звістку про його зникнення безвісти. Після восьми місяців напружених пошуків, у жовтні 2024 року, родина отримала підтвердження через збіг ДНК – Віктор Борисович загинув, прийнявши свій останній бій 16 лютого 2024 року біля Первомайського. Нарешті родина змогла поховати свого Героя.

Для своїх рідних Віктор Борисович назавжди залишиться люблячим чоловіком, батьком і дідусем, відданим другом. Він цінував сімейний затишок, любив риболовлю та займався господарськими справами, пов’язаними з землеробством.

На заході була присутня представниця благодійного фонду «Можемо разом» Катерина Григорівна Бондаренко, яка висловила глибоку вдячність, шану та співчуття родині загиблого Героя, побажавши якнайшвидшої Перемоги всій Україні.

Найменше, що ми можемо зробити – це вічно пам’ятати та шанувати кожного, хто поклав життя за нашу свободу, за сьогодення та майбутнє України.

Висловлюємо щиру подяку працівникам фірми «ОЛТО» за повагу та шану до свого загиблого колеги. Завдяки їхній фінансовій підтримці вдалося облаштувати місце пам’яті для нашого воїна.

Будемо гідними подвигу загиблих Захисників України! Слава Україні!

Героям Слава!