Односельчани зібралися, щоб віддати шану тим, хто віддав життя за Україну, її державність та незалежність. Цей день – нагода для всього суспільства зосередитись на пам’яті, шані та вдячності загиблим Захисникам. Сьогодні, у цей пам’ятний день, відбулося відкриття пам’ятного знаку нашому односельцю, Захиснику, Герою – СВИРІПІ ВІКТОРУ БОРИСОВИЧУ, зазначила староста с. Цвітне С. Ружичева.

Свиріпа Віктор Борисович народився 19 вересня 1973 року у с. Глодоси Новоукраїнського району Кіровоградської області. З 1980 по 1989 рр. навчався у Глодоській середній школі. Після закінчення школи, у 1990 році, вступив до Кіровоградської АШ ДТСААФ, яку закінчив у 1991 році, здобувши кваліфікацію водія.

У 1992 році був призваний на строкову службу до армії у м. Чернігів, де служив до 1993 року. Після служби повернувся в рідне село Глодоси та працевлаштувався у колективному господарстві. У 1995 році познайомився з майбутньою дружиною Наталією, одружився, а згодом у сім’ї народився син Віталій. Через рік родина переїхала на постійне місце проживання до с. Цвітне, батьківщини дружини. Віктор Борисович влаштувався на роботу в ТОВ «ОЛТО» різноробочим. У 1997 році народилася донька Любов. У ТОВ «ОЛТО» Віктор Борисович пропрацював до 12 червня 2023 року, дня, коли був призваний захищати Україну. Після місяця військової підготовки, його було прийнято до лав ЗСУ у 59 окрему мотопіхотну бригаду імені Якова Гандзюка, з позивним «Дід».

Бригада захищала кордони на Донецькому напрямку. Під час служби Віктор отримав не одну контузію, лікувався, а після реабілітації знову повертався на фронт.

16 лютого 2024 року, під час запеклих боїв за населений пункт Первомайське на Донеччині, зв’язок із воїном було втрачено. 17 лютого рідні отримали сповіщення про те, що Віктор Борисович зник безвісти. 8 місяців тривали пошуки, що давали надію знайти воїна живим. Але у жовтні 2024 року родина отримала страшну звістку: збіг ДНК. Родина нарешті змогла поховати героя, який прийняв свій останній бій біля Первомайського 16 лютого 2024 року.

Для рідних він назавжди залишиться чудовим чоловіком, люблячим батьком та дідусем, гарним товаришем. У вільний час він завжди проводив з родиною, полюбляв ходити на риболовлю та займатися домашніми справами, пов’язаними з землеробством.

На заході була присутня представниця благодійного фонду «Можемо разом» Катерина Григорівна Бондаренко, яка висловила слова подяки, шани та співчуття родині загиблого Віктора Борисовича, побажавши всім якнайшвидшої Перемоги! Найменше, що ми можемо зробити – це завжди пам’ятати та шанувати усіх, хто поклав життя за Україну, за її сьогодення та майбутнє, за нас з вами.

Дякуємо працівникам фірми «ОЛТО», які з повагою та шаною ставляться до свого загиблого колеги. Завдяки їхній фінансовій підтримці було облаштовано місце пам’яті нашому воїну. Будемо ж гідними подвигу загиблих Захисників України! Слава Україні!

Героям Слава!