Сьогодні Гребінківська земля прийняла свого воїна, старшого солдата Миколу Васильовича Кушніренка. Не хотілося вірити до останнього, але наша громада провела в останню путь мужнього захисника, який віддав життя за Україну. Він повернувся додому тихо, без слів, туди, звідки починався його життєвий шлях — у рідну Гребінківщину. Небо було низьким, люди — мовчазними, і в цьому мовчанні було більше, ніж у будь-яких промовах. Адже коли ховають воїна, говорять не словами, а серцем, відчуваючи весь біль втрати та безмежну вдячність за його подвиг. Життя Миколи Васильовича було про службу, про відповідальність та про внутрішню силу, яку він не виставляв напоказ. Він не шукав слави — він просто стояв там, де був потрібен, і вистояв до кінця, поклавши найцінніше — своє життя — заради миру та безпеки всіх нас. Сьогодні земля прийняла свого сина з болем, з глибокою вдячністю та з пам’яттю, яка ніколи не згасне. Залишилися недочитані думки, недожиті роки та недосказані слова для найдорожчих. Але разом із цим залишилося головне: його вибір, його шлях та його непохитна вірність Україні. Гребінківська громада стоїть пліч-о-пліч із родиною у цю чорну годину скорботи. Ми ніколи не забудемо його жертовності, не відпустимо його з наших сердець і пам’яті. Ми ніколи не пробачимо війні таких непоправних втрат. Спочивай у рідній землі, воїне Миколо Васильовичу. Ти повернувся додому, до нас, але вже навіки. Вічна пам’ять ГЕРОЮ 🙏 щирі співчуття родині 🙏