Петров Дмитро Васильович народився 1 липня 1983 року в мальовничому селі Березова Балка. Він з’явився на світ у багатодітній родині, де завжди панувала атмосфера тепла та підтримки.

На жаль, коли Дмитру було лише пів року, його батько пішов з життя. Матері, на плечі якої лягла турбота про п’ятьох дітей, особливо допомагали старші сестри – Тетяна, Наташа та Олена. Саме в Березовій Балці минули дитячі та юнацькі роки Дмитра, де він закінчив місцеву школу.

Ігор Іванов, староста Березовобалківського старостинського округу, який колись був вчителем Дмитра, згадує: «Дмитро був моїм сусідом, моїм учнем. Я завжди пам’ятатиму його веселим, кмітливим, працьовитим, хоч і трохи бешкетним хлопчиком. Ми часто згадували кумедні історії з його шкільного життя та сусідства».

За життя Дмитро завоював багато друзів, був душею компанії, мав чудове почуття гумору. Він був сумлінним батьком і люблячим чоловіком. Його позитив та енергія завжди заряджали оточуючих.

Після закінчення школи Дмитро відслужив строкову службу в Збройних Силах України. Повернувшись до Березової Балки, він працював в ТОВ АПК «Розкішна», де проявив себе як відповідальний та старанний працівник.

У травні 2004 року Дмитро зустрів свою майбутню дружину, Людмилу Сергіївну Смірнову. У 2006 році вони одружилися, і в тому ж році народився їхній син Сергій, а в 2008 році – син Вадим. Згодом сім’я переїхала до села Куца Балка, де батьки придбали їм будинок. Тут Дмитро працював у місцевому господарстві на току.

З початком повномасштабної війни Дмитро став на захист Батьківщини. Він проходив службу у Вільшанській теробороні, а потім в найгарячіших точках – Чернігів, Бахмут, Херсон… Після повернення до Куцої Балки, продовжив працювати в місцевому господарстві, допомагаючи забезпечувати продовольчу безпеку країни.

31 липня 2024 року Дмитро був призваний на військову службу по мобілізації Голованівським РТЦК та СП. Він обіймав посаду старшого стрільця – оператора механізованого відділення військової частини А4722.

Дмитро проходив навчання у Великій Британії, де отримав цінні знання та навички. Після повернення з навчань, 21 жовтня 2024 року, він вийшов на бойове завдання, і зв’язок з ним обірвався. Дружина забила на сполох, звертаючись з запитами в ТЦК. Через тиждень надійшло повідомлення, що Дмитро зник безвісти. Рідні та близькі до останнього сподівалися на диво…

28 травня 2025 року надійшло підтвердження, що солдат Петров Дмитро Васильович загинув, захищаючи Батьківщину.

Від імені жителів Вільшанської селищної територіальної громади висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким Дмитра. Його подвиг назавжди залишиться в нашій пам’яті.

Вічна пам’ять Герою!

« повернутися