Сьогодні Україна схиляє голову в глибокій пошані до своїх загиблих медиків, які віддали найцінніше – власні життя, рятуючи інших. Цей особливий День вшанування медиків, започаткований благородним Орденом Святого Пантелеймона в рамках національного проєкту «Посвіт пам’яті», є важливим нагадуванням про неймовірну жертовність та незламний дух. Він присвячений тим, хто загинув під час жорстоких обстрілів, у шпиталях під ворожим вогнем, під час небезпечних евакуацій або безпосередньо на передовій, завжди залишаючись вірними своєму високому покликанню – дарувати життя та полегшувати страждання.

У багатьох куточках країни, зокрема у медичних закладах мальовничого Голосієва, сьогодні з’явилися глибоко символічні інсталяції. Серед них – «Порожнє крісло з білим халатом». Це не просто об’єкти; це мовчазне, але красномовне нагадування про тих загиблих медиків, хто більше ніколи не повернеться до своїх робочих місць, але чия пам’ять назавжди закарбована у серцях колег, пацієнтів та всього українського народу. Ці візуальні символи допомагають зберегти світлу пам’ять про кожного полеглого медичного працівника, який стояв на варті здоров’я та життя.

Сьогодні в унісон з усією країною пролунав потужний символічний удар серця – звук пам’яті, що об’єднав українців у спільній жалобі та безмежній вдячності. Після цього слідувала хвилина мовчання, під час якої кожен українець мав змогу вшанувати пам’ять загиблих медиків, усвідомлюючи масштаб їхньої жертовності. Ця мить тиші була наповнена глибоким змістом, підкреслюючи єдність нації перед обличчям втрати своїх героїв у білих халатах.

Неоціненний внесок цих відважних медиків у справу захисту країни та порятунку людських життів є вічним прикладом самовідданості. Вони були не просто лікарями чи медсестрами; вони були ангелами-охоронцями, що працювали на межі своїх сил, ризикуючи всім заради інших. Пам’ять про загиблих медиків буде жити вічно, надихаючи нові покоління на служіння та відданість своїй професії. Кожен, хто знав їх, або хто відчув на собі їхню турботу, зберігатиме їхній образ у серці. Україна ніколи не забуде своїх героїв, які полягли, виконуючи свій професійний та людський обов’язок. Їхня спадщина – це життя, які вони врятували, і надія, яку вони дарували. Цей День пам’яті є не лише вшануванням, а й закликом до збереження їхньої пам’яті та продовження їхньої справи.