Сьогодні — день, коли наше серце стискається від болю . День, коли нашому Захисникові, нашому Сину, Брату, Другу, Герою України – ФЕДОРЧУКУ Петру Юрійовичу із села Явірник – мало б виповнитися 30 років…

Та, на жаль, він віддав своє життя за свободу і незалежність нашої держави.

Його життя обірвалося раніше, ніж встиг здійснити усі мрії. Не встиг побудувати дім, посадити сад, виховати дітей… Бо перш за все він поставив — Україну, її свободу, наше з вами право прокидатися під мирним небом.

Петро ФЕДОРЧУК не шукав слави і гучних слів. Просто встав і пішов — туди, де найважче. Бо вірив, що зло не повинно перемагати. Бо мав серце, сповнене любові до рідної землі. Бо був справжнім сином України, який без страху став на її захист.

Хоч Тебе вже немає з нами, Твоя відвага, честь і жертовність живуть у наших серцях вічно.

Ми ніколи не забудемо Його подвигу, Його любові до рідної землі, Його щирого серця.

І сьогодні, в день народження Героя Петра, ми не святкуємо — ми пам’ятаємо. Ми низько схиляємо голови перед Його подвигом. І обіцяємо: ми збережемо те, за що Він боровся. Ми виховаємо дітей з вірою в добро і силу духу. Ми будемо жити так, щоб Він нами пишався.

Герої не вмирають. Вони живуть у нашій пам’яті, у наших вчинках, у наших молитвах …
Ми пам’ятаємо… Ми шануємо… Ми пишаємось…
Вічна слава і шана Тобі, Герою!
Спочивай з миром…
Ім’я Петра ФЕДОРЧУКА назавжди закарбоване в історії нашої країни.

Петру назавжди 26…
Слава Україні!
Героям Слава!