Сьогодні – день, коли в серцях українців переплітаються сльози скорботи та гордість за своїх героїв. Мамі Героя України – Короля Сергія Вікторовича, було вручено високу державну нагороду – орден «За мужність» III ступеня. На жаль, нагороду вручено посмертно.

Цей орден є не лише символом визнання подвигу, але й уособленням безмежної відваги, жертовної любові до рідної Батьківщини та тієї найвищої ціни, яку Сергій віддав за наше мирне життя, за нашу свободу.

Я знала Сергія ще з дитинства. Він був світлою, щирою та доброю людиною. Мав велику любов до футболу, співав, як соловейко, – з душею, з теплом, вкладаючи серце в кожну ноту. Завжди усміхнений, уважний до кожного, хто потребував підтримки. Сергій був справжнім промінчиком радості для своєї родини, вірних друзів та всього села.

Коли настав час обирати життєвий шлях, Сергій без вагань обрав службу у війську. Це було не з примусу, а за покликом його мужнього серця. Він став тим, хто став щитом між нами та жорстокою війною, тим, хто прикрив, захистив та витримав найважчі випробування.

Побратими та посестри з великою ніжністю та пошаною згадують про нього – як про надійного товариша, справжню Людину з великої літери. І ми, уся громада, не маємо жодного права забути його подвиг та самопожертву.

Ми ніколи не зможемо повністю загоїти рани втрати – біль мами, дружини, брата, осиротілих племінників… Але наш святий обов’язок – берегти світлу пам’ять про Сергія. У наших словах, у наших вчинках, у наших серцях, що сповнені вдячності.

Спочивай з миром, дорогий Сергію. Ти назавжди залишишся нашою гордістю. Ти – Герой, який житиме вічно у наших серцях!

Слава Україні!
Слава Героям!

З глибокою шаною, голова громади