Сьогодні – День матері. В Україні цей день не просто святкується, а глибоко переживається кожною родиною. Це не час для букетів та листівок, а час для тихої молитви та спогадів. День матері – це день сліз, які часто залишаються непоміченими, день мовчазних, але сповнених болю сердець, що волають до небес. Пам’ятаймо про День Матері.

В Україні, слово “мама” – це не просто образ з книги. Мама – це опора, яка тримає світ, коли він руйнується. Це та, яка стоїть біля воріт в темряві ночі, молячись про повернення своїх дітей. Це символ незламності та віри. Материнська любов не знає кордонів. Кожна українська мама – це берегиня.

Це та, яка, ризикуючи життям, винесла дитину з-під обстрілів і повернулася, щоб допомогти іншим. Це та, що щовечора ставить зайву ложку на стіл, чекаючи на сина, якого, можливо, вже ніколи не побачить. Це символ надії та віри у краще майбутнє. День матері – це можливість висловити свою шану.

Це мама, яка замість колискової читає Псалтир. Яка гладить військовий шолом, як найдорожчу голову. Яка ховає свого сина, але не проклинає долю, а дякує Богу, бо її син живий у Його Царстві. Материнська молитва має велику силу. Шануймо Матерів України.

Цей день присвячений саме таким матерям – живим іконам, які ходять нашими вулицями. Святим жінкам без німбів, у звичайних хустках, військових шинелях чи лікарських халатах. Вони не мають часу на сльози, бо ще є ті, заради кого варто жити. Кожна мати – це герой.

Сьогодні не хочеться багато говорити. Хочеться мовчки стояти, як у храмі, і дивитися в очі матері, яка народила Героя. Яка щодня своєю молитвою тримає цей світ. День Матері – це день вдячності.

І прошепотіти: Мамо… Дякую. За невидиму, але незламну силу. За безмежну любов, яка не згасає навіть у могилі. За те, що ти жива. За те, що твоя віра підтримує небеса. Мамо, ти – наша опора.

Нехай Господь торкнеться твоїх рук, пригорне твоє втомлене серце і скаже: «Я збережу тих, кого ти любиш. Я збережу тебе»…Василь Рудніцький