День Матері в Україні: Біль, Сльози та Молитва за Героїв

Сьогодні ми відзначаємо День матері. В Україні це не просто свято, це день глибоких переживань. Це не радісні букети та яскраві листівки, а тиха шана та щира молитва. Це день сліз, які часто залишаються непоміченими світом, день сердець, що мовчать від болю, але їх крик лине до небес.

В Україні мама – це не просто образ з книги чи символ ніжності. Мама – це опора, яка тримає світ, коли він руйнується на шматки. Мама – це та, що стоїть біля воріт у темряві ночі, молячись, щоб ці ворота знову відчинилися і впустили її дитину додому.

Це та, яка, не вагаючись, винесла свою дитину на руках з-під нищівних обстрілів, а потім повернулася, щоб допомагати іншим, хто потребує допомоги. Це та, яка кожного вечора ставить зайву ложку на стіл для свого сина, якого, можливо, вже немає в живих, але якого вона продовжує чекати з вірою в серці.

Це мама, яка замість колискової читає Псалтир, звертаючись до Бога з проханням про захист. Яка ніжно гладить шолом свого сина, як колись гладила його голову. Яка ховає свого сина, віддаючи шану його героїзму, і стоїть у чорному одязі не з прокльонами, а з щирою подякою. Бо її син – живий у Царстві Божому.

Сьогоднішній день – це день про таких матерів, про живі ікони, які ходять вулицями наших міст і сіл. Про святих без німбів, у звичайних хустках, у військових шинелях, у скромних лікарських халатах. Це ті, у кого часто немає часу на сльози, бо в них ще є заради кого жити і боротися.

У цей день не хочеться багато говорити. Хочеться просто мовчки стояти, як у храмі, споглядаючи в очі матері, яка народила справжнього Героя. Матері, яка щодня тримає цей світ у своїй невтомній молитві.

І хочеться лише прошепотіти: Мамо… Щиро дякую! Дякую за ту силу, яку не завжди видно, але яка є сильнішою за сталь. За ту безмежну любов, яка не зникає навіть у могилі. За те, що Ти – жива і даруєш життя іншим. За те, що Твоя непохитна віра тримає наше небо.

І нехай сам Господь доторкнеться до Твоїх натруджених долонь, пригорне Твоє втомлене серце і прошепоче так, як тільки Він вміє: «Я обов’язково збережу тих, кого ти безмежно любиш. Я обов’язково збережу і тебе»…

Василь Рудніцький