Сьогодні ми вшановуємо пам’ять відважного воїна, мужнього Героя, жителя села Новопіль – Петра Володимировича Попіка. Його ім’я навіки вписане в історію нашої громади та України.

Квіти, покладені на могилу Героя в селі Новопіль, символізують нашу глибоку шану та безмежну вдячність. Петро Володимирович був не лише захисником, а й прекрасним сином українського народу, людиною, яка все своє життя тяжко працювала задля процвітання рідного села та рідної землі. Коли ж настав тяжкий час війни, він став на захист Батьківщини, демонструючи найвищий патріотизм.

Петро Володимирович Попік народився 19 червня 1974 року в мальовничому с. Новопіль. Він здобув освіту, закінчивши Новопільську середню школу, а згодом навчався в Головинському училищі, де здобув професію водія. Життєвий шлях Петра Володимировича був тісно пов’язаний з рідною землею. Його батьки все життя працювали на фермі в рідному селі, і Петро Володимирович, продовжуючи сімейну традицію, також працював у колгоспі. Він був надзвичайно працьовитою, скромною та доброзичливою людиною, завжди м’якою у поводженні з іншими. Ці високі людські якості він зумів прищепити своїм трьом синам. Двоє з них, наслідуючи приклад батька, також стали на захист країни, ставши мужніми, чесними та щирими продовжувачами батькової справи.

Петро Володимирович став на захист Батьківщини влітку 2024 року. Його шлях у війську був сповнений випробувань та самовідданості. Спочатку він охороняв спокій житомирян, несучи службу на блокпості на кордоні обласного центру. Згодом він захищав кордони Держави під Білоруссю, а потім був відкомандирований на Донеччину. Там він сумлінно виконував різноманітні завдання, яких потребували наші військові та Батьківщина. Петро Володимирович був самовідданим військовим, завжди йшов першим, не шкодуючи власних сил та здоров’я. Він був вірним другом, надійним побратимом, люблячим сином, братом і батьком.

На жаль, життя нашого земляка обірвалося рік тому – 1 березня 2025 року. Трагедія сталася в населеному пункті Вільне Запоріжжя на Миколаївщині. У Петра Володимировича залишилися троє синів та сестри, які глибоко сумують за втратою. Ми висловлюємо щирі слова підтримки та співчуття рідним та близьким Героя. Подвиг Петра Володимировича назавжди залишиться в нашій пам’яті. Низький уклін нашому Герою за самовіддане служіння Батьківщині, за яку він віддав своє найцінніше – життя. Вічна пам’ять!