Сьогодні, 6 липня 2025 року, відзначається день глибокої пам’яті мужнього Захисника України, мешканця Оліївської громади — Сівака Андрія Петровича. Рік тому, саме в цей день, Україна втратила одного зі своїх відданих синів. Напередодні цієї скорботної дати, представники громади та близькі вшанували пам’ять Героя, поклавши квіти на його могилу в селі Сонячне, де спочиває цей відважний воїн.

Андрій Петрович Сівак народився 23 вересня 1998 року в мальовничому селі Сонячне. Його дитинство, сповнене яскравих моментів, пройшло між Житомиром та рідним селом. Тут він вчився цінувати прості радощі життя: футбольні матчі з друзями, спокійні години риболовлі та безтурботне спілкування з близькими. Любов до природи та активний спосіб життя сформували його характер, заклавши основи для подальших захоплень і життєвих прагнень.

Юність Андрія Сівака була тісно пов’язана з Житомиром, де він здобував освіту в школі №16. Його непересічний спортивний дух та прагнення до самовдосконалення яскраво проявлялися у пристрасті до футболу, яка стала його вірним супутником на багато років. Ця пристрасть формувала його дисциплінованість та цілеспрямованість.

Після успішного закінчення школи, Андрій продовжив навчання в училищі №5, де здобув фахові навички, необхідні для трудової діяльності. Його професійний шлях був тісно пов’язаний з будівельною галуззю. Працюючи в будівництві, він завжди вкладав свою енергію, наполегливість та працьовитість у кожен новий проєкт, демонструючи високий рівень відповідальності.

Андрій Сівак був не лише вправним робітником, а й надзвичайно людяною та чуйною особистістю. Для своєї родини — матері Вікторії та брата Віталія — він був справжньою опорою, завжди готовим підтримати та допомогти. Його спокійний, але водночас веселий характер, поєднував у собі доброту, щирість та незламний оптимізм. Він завжди знаходив привід для посмішки та щедро дарував радість тим, хто його оточував, залишаючи світлий слід у серцях людей.

У січні 2024 року Андрій був мобілізований до лав Збройних Сил України. Після інтенсивного навчання в Десні, він вирушив на передову. Його військовий шлях проліг через гарячі точки, зокрема, він брав участь у надзвичайно складних боях під Куп’янськом. Там, на східному фронті, він самовіддано виконував важливі бойові завдання, мужньо захищаючи Батьківщину від ворога, демонструючи справжню відданість своїй землі та народу.

На превеликий жаль, 6 липня 2024 року, виконуючи чергове бойове завдання в районі населеного пункту Степова Новоселівка Куп’янського району Харківської області, солдат 43 бригади Сівак Андрій Петрович загинув, віддавши своє життя за свободу України. Цей трагічний день став невимовною втратою для його родини, друзів та всієї Оліївської громади. Його відвага, стійкість і жертовність навіки залишаться у пам’яті тих, хто його знав і хто цінує мирне небо над головою.

У невимовному горі залишилися мати Героя Вікторія та брат Віталій. Уся Оліївська громада глибоко співчуває рідним полеглого Захисника. Його героїчний подвиг золотими літерами вписаний в історію нашої громади та всієї України. Ми зобов’язані виховувати молоде покоління на прикладі його безмежної самовідданої любові до Батьківщини, до життя, до своєї родини, друзів і побратимів. Пам’ять про Андрія Сівака житиме вічно.

Вічна пам’ять Герою! Царство Небесне!

« повернутися